Його дуже люблять діти, але вчитель пішов на війну…

«Хоробрі серця» — це не лише назва нової телевізійної передачі, покликаної розповісти про справжніх борців за сучасну Україну. Так ми вирішили назвати нову рубрику у газеті, де розповідатимемо про новоградських захисників, котрі воюють на Сході України. Кожен із вас може запропонувати нам кандидатуру «хороброго серця» — людини-захисника, котрий заслуговує, аби про нього дізналися. Самі воїни про власний героїзм говорять неохоче. Але дуже хочеться, щоб вони відчували нашу спільну підтримку.
Звягельчанину Максиму Левковському цього року має виповнитися 30 років. За цей час він встиг закінчити школу, здобути педагогічну освіту у Рівненському інституті, три роки відслужив у контрактній армії, а згодом влаштувався за фахом у 9-ту школу. Максим є випускником цієї школи, і його доля склалася так, що саме сюди він згодом повернувся у якості вчителя фізкультури.
Його тут одразу прийняли, як свого. Ще й тому, що зарекомендував себе як відповідальний працівник. Директор школи Віктор Мельник говорить про колегу, як про порядну і сумлінну людину, котра має авторитет не лише серед вчителів, а й серед учнів. Каже, що хлопець небагатослівний, але справу свою робить професійно, і любов учнів це підтверджує. Усе б добре, але у липні Максим Левковський змушений був покинути роботу та рідних, бо разом із тисячами інших українців його мобілізували.
Друзі, як кажуть, пізнаються у біді. Колектив ЗОШ №9 проявив себе у цей непростий час, як надійний друг. Мати Катерина Степанівна Левковська прийшла до нас у редакцію, аби щиро подякувати рідній школі за підтримку. На очах — сльози, у душі — тривога за сина, а в серці — подяка добрим і небайдужим. Каже, що якби не підтримка школи, довелося би влізти у великі борги. Бо, як не прикро, держава на плечі рідних і волонтерів переклала багато потреб бійців. Важко вмістити у газетні рядки усю щирість і вдячність матері єдиного сина, котрому довелося воювати. Проте і для пані Катерини, і для Максима, і для усіх його побратимів по службі ця людська підтримка — то усе.
Від липня школа активно допомагає своєму вчителю. Щойно педагога мобілізували, для нього зібрали понад 7 тисяч гривень і придбали за ці кошти військове спорядження: бронежилет, шолом, форму, взуття тощо. Нещодавно у школі організували ярмарок, виручені від продажу гроші (майже 2 тисячі гривень) також передадуть Максиму. За кілька днів захисник повертається з відпустки у зону АТО на Луганщину — і школа знову згуртувалася, аби зібрати і передати воїнам новорічні подарунки. А ще учні вишили Максиму ікону Божої Матері з бісеру, вірячи, що вона стане для нього оберегом.
Коли мобілізованого вчителя запросили до школи, він був вражений і розчулений теплою зустріччю. Діти у листах в зону АТО писали йому, що сумують за тим, які у них були цікаві уроки фізкультури. А коли зустрілися після розлуки, то усі бажали, аби війна якнайшвидше закінчилася і захисники повернулися додому...
Разом із Максимом Левковським 9-та школа пишається своїми знаними випускниками. Це — командир 30-ї ОМБр Віталій Якубов та командир 93-ї аеромобільної бригади Олег Мікац. Саме його героїчну бригаду, що бере участь в обороні Донецького аеропорту, називають «кіборгами».
Під час відпусток захисників запрошують до школи на уроки мужності. І вони приходять, а після тих зустрічей у серцях багатьох людей стає тепліше: учні мають реальний приклад патріотизму, про який не розкажеш на уроках історії, а захисники — додаткове розуміння того, що вдома їх чекають. З цією вірою, говорять бійці, вони пройдуть крізь будь-які випробування.