- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Не минуло і кількох тижнів після смерті Назарового батька, як у їхній хаті несподівано об’явився Свирид Артамонов, якийсь материн родич. Чолов’яга років сорока п’яти. Дебелий такий дядько. Постійно налисо голив круглу, мов казковий Колобок, голову. Хоча той Колобок був простакуватий, наївний. А цей — із хитрими, заздрісними очима. І постійно родич
Тимур уперто переконував Сергія:— Там буде такий кльов, що не встигатимеш ловити на одну вудочку!— І все ж, я пропоную їхати на наше старе місце. Звідти без риби точно не повернемося.— Ти сома хотів зловити?— Ну, є бажання.— А там такі особини є, що в багажник тачки не влізають. Та й краєвиди там бомбезні!Сергій опирався, зважував «за» і «проти».Ти
Зранку тріщала голова. Матвій Пуцянок навіть достеменно не пам’ятав, як закінчилася вчорашня пиятика. Пригадує, як сиділи у вербах біля ставка. Компанію пригощав Юрко Непольський, котрий заробив на «халтурі» трохи грошенят.Потім він зник. Розійшлися і решта приятелів.Та того пригощання Матвію було недостатньо. Догнатися по повній, як вимагала Матві
В останні дні на східно-північному лівому фланзі українські бійці мали значну перевагу: російських окупантів начисто вибили з передніх позицій (які до цього ЗСУ втратили) і посунули ворога на кілька кілометрів.Та віроломне вороже командування, продовжуючи вперто намацувати слабкі місця в нашій обороні, постійно закидало деверсійно-розвідувальні гру
Жанна напучувала свого коханця:— Ти маєш будь-що наміцно втесатися їй у довіру. Ну, погляд там, рухи, блиск в очах, — все має свідчити, що ти і справді безумно її кохаєш. Та головне — слова. С-ло-ва! А слово — то є зброя!— В сенсі?— Словами повинен свою зазнобу переконати, що ти і справді її нестямно любиш. Цитуй закоханих з якихось любовних романі
Була субота.Нестор Прудкий ще ніжився в ліжку.Та задзеленчав телефон.«І хто ж у таку рань-то?»— Хто там?― Здраствуйте! ― пролунав жвавий жіночий голос.― Доброго ранку.― Га?― Доброго ранку, відказую!― А-а. Я до вас по об’явці. Що в газеті. Тут написано, що трусите сажу.― Трушу, ― вже голосніше відказав Нестор Прудкий. ― Що у вас: грубка, п
— Алло! Здрастуйте!— Здрастуйте!— З Новим роком!— І вас з Новим роком!— У мене біда!— Ми якраз по цьому ділу.— У мене кран прорвало. Сусідів заливає…— А я вам що, жіночко, — сантехнік?— А хто ви тоді?— Черговий поліції лейтенант Приходько!* * *— Алло!— Черговий Прих…— Колян! У мене трилітрову чекушку вкрали!— Це по нашій лінії! Адреса!— Щось я не…
У Марії Ліговської померла мати, котра мешкала в сусідньому районі. Про цю прикру звістку повідомила Ольга, Маріїна сестра, яка останні місяці доглядала стару матір.Треба їхати…Марія в сум’ятті нагадувала Семенові (чоловіку):— Документи не забув вкласти?Той похмуро відказував:— Та не забув.— Гроші… Гроші візьми…— Де?— У комоді. У нижній шухляді. Пі
У салон автобуса дальнього рейсу ввійшов молодий чоловік.Одягнений у довгу сіру куртку, чорну кепку, джинси, кросівки.Пасажирів було небагато.— Добрий день! — привітався молодий чоловік до немолодої огрядної жінки у брунатній теплій кофті (вона ретельно щось шукала у великому пакеті). — Не скажете, це сидіння, що перед вами, вільне?— Та ніби нікого
Із самого ранку Павла Гудняка все дратувало.А коли Валентина почала вдягати трирічного сина на прогулянку, чоловік і тут знайшов якісь вади в діях дружини.Прикрикнув:— Тепліше вдягай! Сьогодні приморозило.Валентина з-під лоба зиркнула на Павла, але промовчала. Знала, що щось сказане нею у відповідь викличе ще більший гнів чоловіка.* * *Випав перший
