- газета «Звягель-ІНФО»
- медіа твого міста
Одного не по-жовтневому теплого дня в одному поліському селі раптово щезло... Сприяння.Непереливки стало селянам без Сприяння. Корови замість дати молока скрутили з цицьок дулі.Півні без Сприяння відмовляються топтати курей. Лише виглядають сонно з курника, запитують господарів: «Сприяння є?»А ті розгублено розводять руками. Немає, мовляв...І півні
— Вітаю!— Із чим?— Кгм... Вітаю — це синонім до висловів «доброго вечора», «здоровенькі були», «здраствуйте»...— Що, шановний, купуватимете?— Горілку!— Яку?— Оту.— Оцю?— Еге ж.— З вас...— У мене картка.— Не можна.— Розраховуватися карткою не можна?— Спиртні напої — ні.— Чому?— Така вказівка.— То ви мені порахуйте як хліб.— Хі-хі! А ви хіба стільки
— Алло! Таксі?.. А у вас є вантажні машини... Для чого? Тварин перевезти... Ні, не слонів. І не бегемотів. Хоча... Що?.. Ні. Вони тихі. Сумирні. Га?.. Ні, не кусаються... Який вид? Ну, скажімо, свині... — Здраствуйте, шановна пані!— Хух! Доброго дня!— Чого так важко?— А-а...— Ви викликали вантажне таксі?— Я.Таксист із віконця роззирається навк
— Алло! Володимире Володимировичу? — Ммммм... Ну, я. — Здрастє! — Привіт! Чого наярюєш ні світ, ні зоря? — Володимире Володимировичу. Ви де? — В Карагандє! — Я серйозно. Ви в кремлі? — У тридев’ятому царстві! — Ага. Ясно. — Чого дзвониш, Дмітрій? — Володимире Володимировичу, вас заарканили? — Ти про що? — Скажу напряму: вас захопили укр
Шановні туристи і мешканці Криму! Оскільки сталася невеличка прикрість із керченським мостиком, ми вам радимо вибрати сухопутний маршрут до нашого сонячного півострова! Цей маршрут пролягає протоптаними стежками поміж мальовничих берегів річок і степів. Одне слово, гади, тобто, гіди вас проведуть. А наш мостик поки що тимчасово закритий, так би
Представники з росвійськкомату з’явилися зненацька. Обоє при зброї (автомати). На грудях теліпаються біноклі. Однак військкоматівські служаки до дерев’яного зрубу на курячих ніжках підходили сторожко. Хтозна, хто там у старої карги сьогодні гостює. А раптом «укропське деерге»? Навколо хатини таємниче поскрипував старезний дубовий ліс. У
«Наболіло! Маю ректи слово! Мене, Ілька Ківу-Чухала, часто запитують: чого я втік із України? А я не хотів чекати, щоб мені щось устромили в дупу. Владу в Україні захопили бандери. Тому я втік, тобто, виїхав до миролюбної, щедрої, доброї, вєжлівої, широкостранної родної країни, де є багато лєсов, полєй і рєк! Кажуть, що Ківа-Чухало — зрадн
— Альо-о! Мама!.. И-и-и... — Що, трапилося, доню?! — Та тут таке, ма... И-и-и... — Ой... Серце заходиться... — Ти, мамо, дуже не хвилюйся. Я жива... — Ой! — ...І здорова. — Ой! Йой! — И-и-и-ииии... — Чого ж ти, доню, так крепко плачеш?! — Я в аварію потрапила. И-и-ии... — Та як же це так?! — Може, я й не винна, але поліцейські обвинувач
«Укропи мені закидають ніби я, Сімобздян-Бороїдка, свого часу закидала, що ми Київ візьмемо за два дні. Чи півтора? А, може, я жартувала… Хі-хі! Хоча насправді, що там було брать той Київ? У Гостомелі ми були. У Київ заходили. Ми обеззброїли укропів і знищили майже всі їх сили. А потім почалася війна з НАТО. Воєнкори, що приїжджають із того боку, в
Це вже був не перший дзвінок з ранку. Однак баба Недуня охоче підняла слухавку. — Ал-лло! — Шановна Баба Недуня? — Я. Здрастуйте! — А… Здрастє! Я — Муся Тутуйко. То ви є велика провидиця-екстрасенс-знахарка з дванадцятого коліна провидців-екстрасенсів-знахарів, посланих на планету Земля з Великого Космосу в часи великого протистояння