Межигірський десант

— Здрастуй, шановна громадо!

Звертаюся до вас, як лігітимний.

Кажуть, що я вже не живу. Тоді хто зараз перед вами на екрані?

Отож. Не думайте, що це, як-то тепер модно називати, ША… Шу… Ні, ШІ. Значить, штука інтелект.

Я був, я є і я буду! Бачте, як я глибоко мислю. Це називається філософія! А я філософів знаю: Ціцярон, Пофікгор, Янук… Коротше, їх багато.

Отже, я живу. Хоча кілери і підбираються до мене. То собакою прикинеться, то козлом, то чупакаброю. То дрон шандарахне поблизу.

Дарма. Охорона у мене крепка і пильна. Все бачить. І все мені докладує.

Астанавітєсь!

Кгм… Пробачте. Це в мене внутрішній тик. Це ще з чотирнадцятого… Отого… Коли мені довелося поспішно когті рвати. Н-дааа… Було.

Та я про інше.

Тут мене надійні люди підбадьорили і обнадьожили. Як-то кажуть, сказали готуватися. Мені. В польот. Так би мовити, в черговий раз вивезли мене на стратегічну пряму. Ось-ось мають запустить на старт.

Вже й літачок з мотором підвезли до вілли. Обіцяли скинути мене десантом прямо на Межигір’я.

Астанавітєсь!

Я не про те. Хай скидають. Давно мрію побачити своїх страусів, яких я колись піддержував. До чотирнадцятого…

Ех, як хочеться пострибати по пеньочках! На Межигір’ї!

Тільки от шкода, що я не встиг побачити, як цвітуть каштани. Адже в ту пору роздягаються жінки і ходять по Хрещатику.

Але, як-то кажуть, не одне ще літо попереду. І не один раз цвістимуть каштани. І не один раз жінки зніматимуть із себе…

Астанавітєсь!

Н-даааа…

Думаю, що коли я повернуся в рідні пенати, то нерви стабілізуються, як і навколишня обстановка загалом. Це Шаман сказав. Його мені Вован підігнав. Вован мене піддержує.

Ага. Шаман ще сказав, що я знову буду керувати. Обширно. Заступниками у мене будуть Наполеон, Кутузов, Іван Грозний, Тутанхамон і інші лічності.

Це круто. А то! Донбас порожняка не гонить!

Тільки ось щось довгенько пального до літачка з мотором не підвозять. А страуси, мабуть, голодні сидять і пеньки по-троху трухнуть.

Скільки роботи.

А дні летять. Терпець не терпиться. Так, дивись, знову каштани перецвітуть…

Щось гуде!

Мабуть, пора.

Е! Е! Ти куди летиш?! Це ж вікно!

Астанавітєсь!!!

Микола МАРУСЯК