Володимир ДІДКІВСЬКИЙ, Герой України, голова ПП «Єрчики» Попільнянського району: «НА ТАКИХ ТРИМАЄТЬСЯ ДЕРЖАВА»

— Слова заголовка до моєї статті про Віктора Весельського — не перебільшення, а реальність, справедливе відображення усієї величезної його діяльності для добробуту людей України упродовж пройденого ним життєвого шляху. І, знаючи Віктора Леонідовича з 1984 року, хочу поділитися із новоградцями думками про цю Людину.
Він очолив районну лікарню у Попільні в 28 років! Звичайно, застав тут не гарні сучасні лікарняні корпуси, які вже звів у селищі Базар Народицького району (що було, до речі, відзначено Житомирським обласним відділом охорони здоров’я), а старі розвалюхи. Тож почав свою діяльність із пошуку шефських зв’язків серед місцевих промислових і сільськогосподарських підприємств. У нього тоді були молодість, сила, енергія — точки опори, з допомогою яких прагнув перевернути світ медицини. І почали «оживати» сільські лікарські амбулаторії, бо мешканцям сіл завжди надавав значної уваги, і наводив порядок у лікарні (навіть особисто перевіряв чистоту в санвузлах!), і відразу узявся за зведення нових лікарняних корпусів і поліклініки. Спокою не давав нікому: його можна було побачити і на прийомі у першого секретаря райкому партії, і в обкомі, і у різних міністерствах. А що вже казати про нас — керівників місцевих підприємств! Сам не відпочивав, працював без вихідних, і нас тормосив. Та, наводячи лад у лікарні (чистота там стала неймовірна, а дисципліна піднялась так, що, хоч деякі лікарі й боялись його, та розуміли, що це — для діла, для людей), добиваючись будматеріалів для новобудови — лікарняного містечка — водночас ще й чудово оперував хворих!
Ми, трохи старші за віком, вчились господарювати у нього — молодого, заповзятого, котрий впевнено добивається намічених цілей! Адже Віктор Леонідович показував нам абсолютну здатність продукувати принципово нові ідеї, знаходити вихід із, здавалося, ніби безвихідних ситуацій, використовуючи обстановку і обставини незвичним — нетривіальним і, часом, бувало, дотепним способом для вирішення якоїсь проблеми. Причому, його нештамповані підходи давали прекрасні результати, а зиск отримували ми — прості люди. Тож за трохи більше 2 років у Попільні виросло лікарняне містечко, яке облздороввідділ обрав для експерименту щодо планового оздоровлення хірургічних хворих!
Більш ніж переконаний, що Віктор Весельський після подібних новацій у сфері будівництва в Базарі, нашій Попільні і, як чули, потім у Новограді-Волинському, став безумовним знавцем і у сфері будівництва. Тому й досі в нашому райцентрі згадують цю прекрасну людину добрим словом і шкодують, що так мало пропрацював тут. Усі попільнянці кажуть тільки гарно про нього. Бо на таких, як Віктор Леонідович Весельський, і справді тримається держава.
Тож, якщо новоград-волинці оберуть Віктора Леонідовича Весельського своїм міським головою, — вони виграють у рази й рази! Ми ж тільки про це мріємо.