Нова радiсть стала, яка не бувала. Над вертепом звiзда ясна увесь свiт засiяла...

7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас — ми прославляємо одну з найвеличніших подій сповненим радості привітанням: «Христос рождається — славімо Його!» Різдво Христове належить до великих християнських дванадесятих свят, які Церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями, цього дня народився Син Божий — Ісус Христос.
Християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Віфлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, то Марія і Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба і повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.
На небі засяяла Віфлеємська зірка, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, миро — долю пророка. До речі, саме з тих давніх часів сягає традиція виготовляти віфлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід’ємною частиною нашої культури. Разом із вірою Христовою в Україні та за її межами набули поширення такі народні традиції, як колядування та щедрування. Коляда — це гімн Христу, оспівування його народження. У щедрівках славлять природу, закликають весну.
Українське Різдво пов’язане з віковими традиціями. З 28 листопада по 7 січня триває піст — у цей час відмовляються від всяких гулянь, м’ясних блюд, а також виконують усі хатні роботи: білять світлицю, вивішують найкращі рушники, розкладають килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп із колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. За нею визначали майбутній врожай.
Вечір перед Різдвом називають Святим вечором. Зранку в будинках готують страви для святкової вечері. Свята вечеря складається з 12 традиційних страв, які ставлять на стіл. Однією з головних страв є кутя. Її готують із товченої пшениці. Заправляють кутю медом, добавляють горіхи, родзинки. Крім того, обов’язково на столі мають бути борщ із вушками (маленькі варенички з грибами), оселедець, голубці з тертої картоплі, грибна підлива, горох, квасоля, узвар (компот із сухофруктів), пампухи (пампушки), вареники з різними начинками (картопля, капуста). Всі страви мають бути пісними (готують на пісному маслі).
Як тільки на небі зажевріє перша зірочка, всі збираються на святкову вечерю. Є повір’я, що на Різдво тварини розмовляють між собою. Господар входить у будинок, виголошується молитва, і всі сідають за стіл. На столі запалюють свічку. Є і таке повір’я: якщо свічка горить рівно, то всі присутні за столом цього року будуть живі і здорові.
Свята вечеря — свято родинне, але на столі ставлять тарілку для гостя, якщо такий з’явиться. На вікні ставлять тарілку з кутею за померлих, щоб вони знали, що про них пам’ятають. Найстарший у сім’ї (дідусь, бабуся або батько, мати) три рази хрестить кутю, після чого поздоровляє всіх із Різдвом Христовим, і всі починають вечеряти. Після вечері звучать колядки (різдвяні пісні). Зі столу посуд не прибирається, щоб духи могли прийти і повечеряти. Ніч перед Різдвом — це свята ніч, тому світло горить до ранку.
У ніч перед Різдвом ніхто не спить. Вранці всі збираються в церкву, де, відстоявши службу, довго співають колядки. Після служби розходяться по будинках і чекають гостей або самі йдуть відвідати родичів і знайомих.
Любов, яку принесло на землю Різдво, зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого. У світлі Різдва Христового людина повинна прагнути очиститися від скверни, відродити душу й серце у покаянні, любові і всепрощенні.