Без надії сподівались, або Чи хто почує профтехосвітян?

Наче жартівливий подарунок під Новий рік — тільки так могли коментувати профтехосвітяни голосування депутатами Верховної Ради за Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», стаття 27, згідно з якою передбачається передача ПТУ в підпорядкування місцевим органам влади. У більшості міст обласного підпорядкування немає таких коштів, аби фінансувати ПТУ. Звідси виходить, що прагнули розпочати реформу, а вийде, що це є перший крок до поступового знищення профтехосвіти взагалі…
Наразі училища залишилися без жодного фінансування, без стипендій опинились учні (в тому числі — сироти, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей), без заробітної плати — працівники училищ, та коштів на оплату енергоносіїв, закупівель продуктів харчування та всього іншого.
Найстрашніше в цьому було усвідомлювати, що особливо цим питанням ніхто не переймався; ні ті депутати, які проголосували за ці статті бюджету, ні в Міністерстві освіти і науки України, ні в Кабміні.
Відтак, яка доля чекає освітян, навіть сьогодні — невідомо нікому. Працівників ПТО охопив відчай — єдиним виходом було згуртуватися, їхати під стіни Міністерства освіти і науки України, Верховної Ради і Кабінету Міністрів. Може, хоч хтось почує?
Так, 29.01.2016 року обласними профспілковими комітетами було організовано мирну акцію протесту під профільним міністерством. Під стіни Міністерства освіти і науки України з’їхались близько тисячі працівників ПТО з усіх областей України. До пікетувальників вийшов заступник міністра освіти і науки України Павло Хобзей. Високопосадовець вибачився за створену напруженість, пояснив усім, що його відомство пропонує новий законопроект, який передбачає фінансування училищ за кошти обласних центрів та коштів із державної скарбниці. Як пояснив Павло Хобзей, буквально в день пікету Голова комітету Верховної Ради з питань освіти Лілія Гриневич мала зареєструвати два законопроекти — зміни до бюджету та бюджетного кодексу.
Звичайно, слова заступника міністра не переконали мітингувальників, і колона рушила під стіни Кабінету Міністрів. Протестувати освітяни мали до самого вечора, але вже через 2 години скандування під вікнами міністерських кабінетів було зрозуміло, що до нас ніхто виходити не збирався.
Коли терпець увірвався, колона рушила по вулиці Грушевського до Верховної Ради. Невже і там ніхто не вийде і нас не почує?
Під стінами Верховної Ради вся територія охоронялася в посиленому режимі. Як правоохоронцями, спецпідрозділами, так і представниками патрульної поліції. Мітинг загалом проходив мирно, профтехосвітяни вигукували гасла, скандували «ганьба», налаштовували себе на патріотичний лад, співаючи Гімн України, але «почутими» так і не були.
Лише коли протестувальники близько підійшли до огорожі, що виділяла проїжджу частину від будівлі Верховної Ради, спецпризначенці на ходу почали одягати шоломи та витягувати палиці і бігти на колону з мітингувальниками. Нам здавалося, що вони мали намір «пригостити» нас своїми кийками. Але назустріч вийшов, піднявши руки догори, народний депутат Володимир Парасюк, який зупинив силовиків, за що ми йому дуже вдячні. Люди зраділи, що хоч хтось почув, що є хтось небайдужий до проблем освітян. Згодом підійшов до огорожі ще один народний обранець — Сергій Каплін, який закликав боротися, не здаватися, добиватися хоч мінімального фінансування, щоб була можливість, якщо не розвиватись, то хоча б животіти цій галузі.
Надвечір до людей вийшли Голова парламентського комітету з питань науки і освіти Лілія Гриневич та Оксана Продан і пояснили учасникам акції протесту про підготовлені два законопроекти передачі на обласний рівень та фінансування закладів профтехосвіти. І для обласних центрів, і для міст обласного підпорядкування планується виділення Кабміном двох субвенцій гарантованої конституцією України для здобуття середньої освіти та субвенції на підтримку підготовки робітничих кадрів. Разом це — близько 2 млрд. гривень. Крім того, потрібно буде вносити корективи протягом року, і вже після І кварталу можна буде проаналізувати співвідношення доходів місцевого бюджету і видатків на ПТО.
На цьому крапку ставити ще рано, але в цей день чекати під стінами Верховної Ради вже було нічого. Протестуючі поступово розійшлися і роз’їхалися в різні куточки країни. Кожен пообіцяв боротись до останнього, а в душі жевріли сподівання, що все-таки це було не марним, що нас почули.
Дійсно, 4 лютого, майже одночасно, відбулися дві знакові для нас події. На сесії міської ради депутати, разом із міським головою Віктором Весельським, причому, одностайно, проголосували за виділення нашому училищу 2 млн. грн. на І квартал. За що ми їм дуже вдячні. На сесії ж Верховної Ради України було вирішено передати училища міст обласного підпорядкування на обласні бюджети, а обласні училища — на бюджети міст. (У нашому випадку — на бюджет міста Житомира всі 10 міських училищ).
Однак, як нам стало відомо, обидві субвенції — надто мізерні. Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2016 року №41 передбачено стабілізаційну допомогу з Державного бюджету місцевим бюджетам на 2016 рік аж приблизно 500 млн. грн. Тоді, як бюджет системи ПТО України сягає майже 6 млрд. гривень. Відповідно, обсяг стабілізаційної дотації для Житомирської області становить лише 12 млн. 952,7 тисяч гривень.
Цих коштів вистачить, хіба що, на 1 місяць. Таким чином, бачимо, що радіти нам рано, хмари над училищами залишаються грозовими. Сподіваємося лише на мудрість і виваженість дій міської та центральної влади.