Шановні ветерани війни, вдови загиблих та померлих ветеранів, працівники тилу, діти війни та жителі міста! Щиро вітаємо Вас із 71-ою річницею Перемоги!

У цей святковий день ми віддаємо шану ветеранам війни за ратний подвиг, за доблесть і героїзм, нескорену силу духу, за відданість Батьківщині і з вдячністю згадуємо працівників тилу, які своєю працею наближали перемогу. Неоціненним є життєвий подвиг тих, хто підняв зі згарищ міста і села, відбудував зруйноване народне господарство, заклав підвалини незалежної України. Ці люди і сьогодні вчать нас мудрості, витримці, терпінню та оптимізму.
Ми точно знаємо, що і через сто, і через двісті років нащадки знатимуть і пам’ятатимуть Вас із теплом, вдячністю і шаною. Так само, як і в цей день, замиратимуть серця і схилятимуться голови Ваших дітей, онуків та правнуків перед щорічним переможним маршем. Немає у світі такої міри, якою можна було б виміряти Ваш подвиг, не вистачить слів подяки, якими б людство могло повністю віддячити Вам за порятунок від фашизму.
Низький уклін і сердечні слова синівської вдячності Вам — солдатам найжорстокішої в історії людства війни, справжнім Героям.
Сердечно бажаємо Вам здоров’я, душевного тепла, добробуту й миру на довгі і щасливі роки. Честь Вам і слава!
В.ПАРФЬОНОВ, голова міської організації ветеранів


ЗАЦВІТАЄ В МАМИ СИВИНА
Літні ночі мліють у тривозі,
Бо в старих окопах йде війна,
Заніміє тато на порозі,
Засніжить у діда сивина.
Весняної радості до хати
Не несуть з піснями солов’ї.
Забирають сина у солдати,
На війну, за рідні нам краї.
В розпачі не має віри мати,
Що синок із злістю каяття
У своїх братів буде стріляти
За свою безпеку і життя!
Заглядає місяць в вікна хати,
Бо в старих окопах йде війна…
Забирають сина у солдати —
Зацвітає в мами сивина…

МАТЕРИНСЬКА НАСТАНОВА
…Одержиш, сину, за своє життя
Посад та нагород, як цвіту.
Та в пам’ять закарбуй, моє дитя,
Слова мого земного заповіту.
— Це тато дав тобі ім’я Іван!
Бо рід наш вже віки за плугом ходить,
А найвірніший наш меридіан,
Твій Грінвіч, під Орепами проходить.
Де корінь родоводу наш росте,
Калиною левади прикрашає…
Від праці синьозорий льон цвіте
І щастя — жито колос викидає.
У мирний час і дні війни,
Коли земля вставала дибом,
Вимірювали родаки й сини
Звитяги у житті — любов’ю й хлібом!
Володимир ДАНИК