У Голлівуді — «Оскар», а у нас — «Лескар». І таланти — не гірші

ДІТЕЙ СХОДУ І ЗАХОДУ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ ОБ’ЄДНАВ НАШ ЗЕМЛЯК МИКОЛА ХОМИЧ
За прикладом Голлівуду, багато міст світу створили власні алеї зірок — цікавий спосіб засвідчити гордість і повагу людям, котрі досягли у житті вершин слави. У декількох обласних центрах України створено схожі алеї, а у нашому місті, на подвір’ї гімназії, днями започаткували власну Алею талантів. Першими на ній засяяли імена переможців дитячого всеукраїнського конкурсу «У пошуках талантів». 24 серпня тут встановили таблички з відбитками долонь кращих юних поетів і письменників та висадили кущі троянд.
Професійне журі літераторів у один голос запевнило, що учасники конкурсу — надзвичайно талановите покоління, тож ніхто не сумнівається, що колись ці діти стануть відомими і приїдуть у Новоград-Волинський, аби згадати місце, з якого розпочалася їх слава.
Невипадково церемонія нагородження пройшла у нашому місті, у музеї Лесі Українки. Серед організаторів конкурсу — колишній гімназист, а нині — письменник, громадський діяч Микола Хомич. Його невипадково називають ще й меценатом, бо, маючи достаток, ця людина активно дбає про розвиток української літератури.
Як зазначив Микола Харитонович, літературну роботу можна прирівняти до внеску у розбудову держави. Адже слово — зброя, тож важливо, аби воно було влучним і потрібним.
Завдяки зусиллям Миколи Хомича, рік тому на подвір’ї гімназії було відкрито погруддя Лесі Українки, а цьогоріч маленькі копії — статуетки Лесі Українки — вручили кращим літературним талантам. Статуетки охрестили українським «Оскаром», а директор гімназії Юрій Рошка запропонував для них більш оригінальну назву — «Лескар».
811 дітей з одинадцяти областей України стали учасниками конкурсу. За словами організаторів, найбільше доробків надіслали діти і підлітки (до 18 років) із Заходу та Сходу (!), серед них — понад 40 із Новограда-Волинського.
До складу журі увійшли відомі українські письменники та редактори. Вони подбали не лише про шляхетну місію — пошук літературних талантів серед нового покоління, а й про суттєве матеріальне заохочення.
Премія за перше місце склала 8 тисяч, за друге — 6, за третє — 4. Переможців визначали у двох номінаціях: «Проза» і «Поезія». Додатково назвали дипломантів, котрі отримали по 1 тисячі грн. та книги від видавництва «Старого Лева» і письменника Миколи Хомича.
У номінації «Поезія» перше місце здобула Ольга Крамар із села Хуторо-Губиниха Дніпровської області (17 років); друге — Світлана Яковець із Рівного (17 років); третє — Максим Чурков з Дніпра (17 років). У трійку кращих серед юних прозаїків увійшли: перше місце — Соломія-Анна Мазур зі Львова (13 років); друге — Хелза Іванцова з Рівного (17 років); третє — Дарина Стрибуль із Сум (17 років).
Як розповіла 13-річна Соломія Анна-Мазур зі Львова: «Моїм батькам про конкурс розповіли знайомі, тож вирішила взяти участь. Я надіслала повість, де з гумором описала та ілюструвала події свого життя. За перемогу отримала книжки, відзнаку та 8 тисяч гривень премії».
— Для мене літературний конкурс став таким самим рухом, як і волонтерство, — поділився Микола Хомич. — Це, як придбати військове спорядження: тепловізори, бронежилети чи шоломи. Адже війну найперше програють не на фронті, а в головах. Війна між Україною та Росією — це протистояння двох світоглядів: європейського, демократичного, який обрав наш народ, і «русского мира» з його авторитаризмом, де під дружбою слов’янських народів приховане відродження імперії на чолі зі «старшим братом». Ось чому протистояння у гуманітарній сфері досягло такої ж гостроти, як на фронті.
Проведений конкурс — це можливість дізнатися, про що думає молоде покоління, народжене у незалежній Україні. Наскільки йому близька українська культура і література, які цінності для нього важливі. Виявилося, що наші діти — не лише талановиті, а й справжні патріоти України. Читаючи їх твори, є впевненість у завтрашньому дні, — констатує меценат.
— До кінця року усі твори переможців будуть надруковані у «Літературній Україні», — запевнив редактор газети, член журі Станіслав Бондаренко. — Серед вас є автори, котрі у дитячому віці пишуть дорослі твори. Їх доробки ми друкуватимемо не на дитячій сторінці, а поруч із живими класиками. До речі, з «Літературної України» почалася популярність багатьох письменників і поетів. Зокрема, епоха «шістдесятництва». Після того, як редактор Павло Загребельний надрукував у газеті перші твори Ліни Костенко, Івана Драча, Миколи Вінграновського, його звільнили з посади. З того часу ще багато літераторів стали відомими завдяки газеті. А нині «Літературну Україну» читають не лише в Україні, а й у Німеччині, Франції, Канаді, США та Австралії.
Переможцям конкурсу редактор пообіцяв передплатити видання і порадив учасникам контактувати, читати класиків — аби уникнути у майбутній роботі «попси» і працювати над «справжньою літературою».
А Микола Хомич зі словами «Слава юним талантам! Слава Україні!» на сторінці у «Фейсбук» висловив вдячність усім, хто взяв участь у фінансуванні проекту: Благодійному фонду «Родина Хомич-Джукашвілі», Валерію Перерві, Олені Старун, Оксані Мороз, Наталії Каплун та Ірині Шаповаловій. Також — київській організації Національної Спілки письменників України, членам журі та учасникам.

Захоплені відгуки на цю подію у «Фейсбук» не залишили нас байдужими. У вигляді подяки Миколі Хомичу за проведений конкурс друкуємо окремі з них, бо вони того варті.
Оля Стрижаченко: «Маленька донечка — фіналістка Даринка Стовпець з Луганщини — спершу не знаходила слів, щоби описати захват. А тепер беззупину розпитує про маленьку Лесю і загадкове невеличке містечко, яке тепер для неї не просто назва на мапі України. Щиро дякую організаторам, членам журі. Це — не просто конкурс і не просто нагороди. Це — безцінні спогади і натхнення, натхнення, натхнення...»
Вахтанг Джукашвілі: «Правда! Все рождается и погибает в головах. И думать нужно на перспективу. Спасибо Вам! Надеюсь, в скором времени нам больше не понадобится покупать что-то для армии».
Юрій Рошка: «Завдяки Вам, відчули наваристий смак шляхетно приготовленої страви «У пошуках літературних талантів». Дякуємо за життя на повні груди. Це була моя перша «не картопляна» Незалежність!».
Сергій Руденко: «Велика подяка — людині з великим серцем!»
Людмила Демура: «Низкий поклон за все, что вы делаете для нашей многострадальной Неньки! К слову, о огромном значении борьбы за умы и души: на моей малой родине, в Донецкой области, за несколько лет до начала этих событий, во все дома бесплатно устанавливали тарелки с российскими каналами…»
Захар Бутирський: «Миколо Харитоновичу, добрі справи не забуваються. Саме через один такий конкурс — конкурс «Шанс», хлопчині з Донеччини у 93-му поталанило отримати ширший погляд на світ, вийти за межі суто донецької перспективи. А з часом і закохатися у Новоград-Волинський. І таких, як я, кому такі конкурси допомогли розкритися, гадаю, багато».
Юлія Хомич: «Те, що діти розділяють цінності цивілізованого світу, за які зараз гинуть наші воїни, доводить: у цій війні світоглядів перемога буде за нами. Якщо є такі діти — у нас є майбутнє! А ще цей конкурс демонструє, що ми не тільки можемо, а й повинні змінювати наше життя і державу на краще, не чекаючи при цьому допомоги».
Валентина Харченко: «Від імені нашого 10-Б класу щиро дякую за вашу велику справу для всієї країни. За великі серця, в яких місця вистачає усім: однокласникам, співпрацівникам, землякам та всій нашій великій країні. Ці юні таланти, яких ви підтримали на початку їхнього шляху,будуть славити нашу державу, оспівувати велич нашого народу. Пишаюсь тим, що ми разом провели декілька років нашої юності і зараз із приємністю зустрічаємося».