Яка допустима норма вживання алкоголю за кермом та порядок виявлення ознак сп’яніння?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Нещодавно істотно збільшили відповідальність за керування авто в нетверезому стані. Чи існує допустима норма вживання алкоголю за кермом та який порядок виявляння ознак сп’яніння?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
З 27.07.2016 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відтепер штраф за нетверезе керування становить 10200 гривень з одночасним позбавленням права керування на рік.
При повторному порушенні протягом року штраф зростає вдвічі — до 20400 гривень, а термін позбавлення прав — до трьох років.
Для водіїв, які двічі протягом року, піддавались адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, штраф складе 40800 гривень та на додачу — позбавлення прав на 10 років.
За вживання алкоголю та інших заборонених речовин після участі в ДТП, але до медобстеження, штрафуватимуть на 20400 гривень і позбавлятимуть прав на три роки. В останньому випадку замість штрафу водія також зможуть заарештувати на 15 діб.
Враховуючи досить жорстке покарання, кожний водій повинен знати процедури проходження огляду на стан сп’яніння.
Дана процедура врегульована «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735, затверджена спільним наказом МВС та МОЗ (далі — інструкція).
ПІДСТАВИ ДЛЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП’ЯНІННЯ
У відповідності до даної Інструкції, огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі — поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп’яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота;


• порушення координації рухів;


• порушення мови;


• виражене тремтіння пальців рук;


• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;


• поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

• наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп’яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);


• звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;


• сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;


• почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп’яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, або лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров’я, якому надано право на його проведення, відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — заклад охорони здоров’я).
У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.
ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ НА СТАН АЛКОГОЛЬНОГО СП’ЯНІННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИМ І ОФОРМЛЕННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ
Огляд на стан алкогольного сп’яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп’яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп’яніння, поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені у якості свідків поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Результати огляду на стан сп’яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп’яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з вищезазначеними ознаками, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.
ПРОВЕДЕННЯ ОГЛЯДУ НА СТАН СП’ЯНІННЯ У ЗАКЛАДАХ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я І ОФОРМЛЕННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ
Огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою, згідно з чинним законодавством.
Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп’яніння в обстежуваної особи.
Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо, за наявності).
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини — обов’язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп’яніння.
Використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Також для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вищезазначених біологічних середовищ.
Якщо водій — учасник дорожнього руху — внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов’язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров’я, куди він доставлений.
За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Наостанок хочу зазначити, що ст.130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; а так само — за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп’яніння.