Роздуми з передової: «Наша перемога у тому, що ми разом!»

Українці відсвяткували Великдень, а головним бажанням, яке загадав кожен із нас у храмах під час освячення, вітаючи один одного «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», поза сумнівом, було спільне — нехай швидше прийде мир в Україну. Цікавою несподіванкою став для нас електронний лист, який надійшов днями до редакційної пошти із зони бойових дій АТО — від нашого земляка Ігоря Назарчука, заступника командира 2-го батальйону 30-ї ОМБр з морально-психологічного забезпечення. Хочемо поділитися із вами, шановні читачі, враженнями від святкування бійцями Великодня і тим, який настрій подарувало свято бойовому підрозділу у серці війни…
«З середини квітня у кожній українській родині тривала підготовка до Великодня: білили, прибирали та готували смачні святкові кошики. А як же почувалися воїни, котрі третій рік поспіль перебувають поодаль від рідної оселі та родини?
Мешканці селища Ольгінка Волноваського району Донецької області, що у зоні відповідальності нашого підрозділу, запропонували на Великдень створити нам святковий настрій, приготувавши гостинці.
Зранку ми вирушили на святкове богослужіння з тилового пункту та бойових позицій. Напередодні зустрілися зі священнослужителем УПЦ отцем Макаром, військовим капеланом прикордонного загону у смт. Новотроїцьке, який оформив капличку в одній з кімнат лікарні і ось уже рік править тут. Коли прибули на місце, приємно здивувалися кількістю прихожан зі святковими кошиками. Не вірилося, адже раніше отець Макар розповідав, як на початку діяльності йому надходили погрози з боку тамтешніх священнослужителів московського патріархату. На що він із посмішкою відповідав: «На все воля Божа».
Перед їдальнею тилового пункту батальйону побачили екіпаж із п’яти автівок місцевих мешканців — то були привезені гостинці. Всередині на нас чекали святково вбрані столи з великодніми смаколиками, весняними вітамінами. Так би мовити, не було де яблуку впасти! А найбільш приємно було бачити паски та писанки, викладені у вигляді нашого державного прапора…
Отець Макар освятив плоди доброчинності мешканців стародавнього українського села, де за часів Київської Русі бувала княгиня Ольга. Після літургії нас привітали зі святом, подякували нам за захист, а ми — за гостинці. Свято прийшло до кожного військовослужбовця батальйону на передових бойових позиціях.
Наша співпраця має тривалу предісторію, адже військові механізованого батальйону не один рік вітають мешканців зі святами, дарують увагу та подарунки у якості Діда Мороза, Святого Миколая тощо, відвідуючи дитсадки, школи, Будинки культури смт.Ольгінка та Новотроїцьке. Така реальність, що під святковими костюмами — камуфляж, але повернути мир на Сході намагаємося різними гуманними шляхами.

Пригадуємо, як на святкуванні Масляної, 20 лютого, йшов мокрий сніг із дощем, але біля будинку культури «Горняк» зібралися глядачі. Дівчата виступали на вулиці у самих вишиванках, і, щоб їх підбадьорити, військові дарували квіти. Після завершення дійства до нас підійшла одна з солісток художнього колективу та запросила на 8 Березня не обминути їх увагою. Під оплески ми пообіцяли і дотрималися слова.
Був інший випадок, коли якось на вулиці до нашого офіцера підійшов 5-річний хлопчик, та, дивлячись у вічі, паралізував запитанням: чому українські воїни розстрілюють його будинки… Одразу потому сина поспішила забрати мама, а вже наступного дня до нас із офіцером підійшла інша молода жінка з дитиною, попросивши разом сфотографуватись…
Ось така вона — війна, та ми, воїни — в очах людей Донбасу. Наш образ там формують самі мешканці, наші вороги, наша держава та безпосередньо ми — військові. Слава Україні!».