Виступ депутата Верховної Ради України Володимира Литвина на пленарному засіданні 16 травня 2017 року з приводу екологічної ситуації в басейні річки Случ

Шановний Голово, шановні народні депутати! Вкотре звернутися з цією заявою змушує та ситуація, коли центральні органи виконавчої влади жодним чином не реагують на катастрофічну, екологічну ситуацію, що сталася внаслідок чергового масового викиду нечистот у басейн річок Хомора та Случ у ніч із 9 на 10 травня 2017 року.
Наголошую, що ця катастрофічна ситуація вже стала системною і повсякденністю внаслідок безконтрольної діяльності промислових підприємств, зокрема, Понінківської картонно-паперової фабрики Полонського району Хмельницької області. Викличне нехтування екологічними вимогами цього разу призвело до неприпустимого забруднення води, жахливого отруйного смороду, що сукупно веде до незворотних процесів, які негативно позначаться на житті і здоров’ї людей. Можна стверджувати, що наперед вбито все живе, занапащено довкілля, справу маємо з локальною екологічною катастрофою. Вона вже зараз торкнулась 20 тисяч людей Баранівського району і торкнеться майже 60 тисяч людей, які п’ють воду із річки Случ.
На всі попередні запити і звернення знаходять стандартні відповіді, в яких ці факти констатуються, дій жодних немає, в кращому випадку, є проведення нарад, і ними закривають цю проблему. Жоден із керівників Києва так і не побував на місці цієї екологічної катастрофи, просто звично підписують, підмахують папірці, з яких можна зробити висновок, що все добре і буде ще краще. Люди нікому вже не вірять, вони вдаються до таких дій, як перекриття траси, що мало місце 10 травня 2017 року.
Вимоги людей очевидні: влада повинна вжити адекватних заходів і дати людям на мінімальному прийнятному рівні нормально жити. Тому я ще раз звертаюсь сьогодні до Президента і Прем’єр-міністра України, вкотре, вчергове з проханням і вимогою дати відповідні доручення щодо вжиття всіх вичерпних заходів і покарання винних. Люди не повинні страждати!
Шановний Президенте і Прем’єр-міністре, дайте доручення, щоб керівники відповідних міністерств та служб врешті-решт піднялися зі своїх зручних крісел та подивилися на місці, що коїться. Щоб люди могли подивитися їм у вічі і сказати все, що вони думають про тих, хто невпинно реформує країну, а насправді вбиває залишки життя…
Прошу вважати мій виступ депутатським зверненням, депутатським запитом, черговим, до Президента України і Прем’єр-міністра України. І нагадаю, що переписка з цього приводу вже сягає більше 100 аркушів. Дякую.