Табір у Німеччині для дітей учасників АТО

Вже втретє табір для дітей учасників АТО організувала у Німеччині наша землячка Валентина Собецька, котра підтримує рідний Новоград благодійними проектами. Про те, як пані Валентина очолила у Людвігсфахені асоціацію для допомоги дітям нашого міста, ми вже писали раніше у «Звягелі». А нещодавно закінчився новий захід, організований спільно з місцевою громадською організацією «Гармонія +».
— Ми дуже вдячні нашим німецьким партнерам за співпрацю, — розповіла Людмила Харченко, представник організації «Гармонія+». — Неодноразово вони організовували заходи не лише за кордоном, а й у нашому місті — для дітей-інвалідів, сімей учасників АТО. Це важлива моральна і фінансова підтримка для них.
У рамках благодійного табору, організованого зусиллями небайдужих німецьких волонтерів, нову країну впродовж двох тижнів відвідали 12 дітей з Новограда-Волинського. Для участі у поїздці спеціально відбирали дітей, котрі жодного разу не були за кордоном. Візит до нової країни, знайомство з європейським способом життя, цікаві екскурсії містами Німеччини і сусідньої Франції, — усе відбувалося за кошти німецьких благодійників. Як наголошують організатори, мета табору — обмін культурними цінностями, гідна презентація обох країн. У цьому плані нам, звягельчанам, є над чим працювати.
Разом із мешканцями Людвігсфахена звягельські школярі відсвяткували День незалежності України. Привітати гостей у табір приїхала консул Генерального Консульства України у Франкфурті-на-Майні — Алла Польова. Вона, зокрема, відзначила патріотичні зусилля Валентини Собецької щодо формування позитивного іміджу України за кордоном, як окремої самостійної країни.
— Враження від відвідин Німеччини — найкращі, — розповіла керівник групи Наталя Котюк, яка супроводжувала дитячу делегацію. — Ми побували у родинах вихідців із України, які багато років живуть у Німеччині. Вони гостинно нас зустріли, познайомили з побутом і культурою країни. Навіть, із німецькими родинами у наших дітей не було перепон у спілкуванні. Німці дуже багато працюють, щоб гідно жити. До Європи нам, українцям, далеко. Так сталося, що один з хлопців пошкодив ногу, і наша група змушена була пересувати його на візку. Уявіть наше здивування, коли у нас із цим у Німеччині не виникло жодних перешкод, адже там усе обладнано відповідно до потреб громадян.