Нова чемпіонка світу готується до Олімпіади в Парижі

А ПОЗА КИЛИМОМ ЗЕМЛЯЧКА — ПРОСТО КРАСИВА ДІВЧИНА
Тренери вкладають у своїх вихованців не лише знання і досвід, а й частинку душі. «Вони для нас — як рідні діти, а коли досягають омріяних висот — словами не передати, яку гордість ми за них відчуваємо», — розповів «Звягелю» тренер з вільної боротьби Сергій Мельник. Його вихованка з с.Ужачина (Брониківська громада) стала чемпіонкою світу на змаганнях у Сербії, що проходили 3-5 листопада, та отримала звання майстра спорту міжнародного класу.
Треба було бачити, з яким захопленням показував Сергій Миколайович відео, де його переможниця феєрично здолала суперницю-росіянку і з прапором України гордо пробігла почесне коло.
Про своє «золото» 21-річна Анастасія Лавренчук каже: «Шлях до цієї медалі був довгим, але завдяки перешкодам я стаю сильнішою».
У спорті Настя опинилася через свою сестру, срібну призерку Європейських Ігор, яка внаслідок травми не змогла продовжувати кар’єру.
А помітив тренер спортсменку на всеукраїнських змаганнях у Слободі Романівській, що проходили за підтримки тодішнього спікера-земляка В.М.Литвина. Його брат П.М.Литвин теж підтримує спортсменів.
Дівчина — борець не лише на килимі, а й у житті. Почала тренуватися в 13 років, що досить пізно для цього виду спорту. За вісім років підготовки в неї були травми, проблеми зі здоров’ям. Бувало, що сумнівалася, чи продовжувати спортивну кар’єру — стільки часу згаяла без тренувань через травми. Вирішила не здаватися.
Опудало, яке борці використовують на тренуваннях, Настя перекидала стільки разів, скільки не кожен хлопець зможе. Навіть тренер цьому дивувався: «Було й таке, що завтра мають бути змагання, а її напередодні забрали в лікарню — камені в нирках. Знаєте, що зробила? Взяла таксі і приїхала вболівати з трубками в животі».
На чемпіонаті світу, де стала золотою призеркою, борчиня опинилася за дивним збігом обставин. Мабуть, доля вирішила винагородити її за наполегливість, бо основні претендентки на місця в збірній захворіли. Про свою участь дівчина дізналася за день до виїзду команди, коли тренери вирішили зробити заміну.
Вона поїхала і здобула золото. «Я дуже задоволений, — радіє тренер. — Настя є прикладом досягнення високого результату. Її всі люблять за цілеспрямованість».
Спортсменка про свого першого тренера теж каже багато гарних слів: «Сергій Миколайович завжди вірив у мене, не дозволяв падати духом, допомагав у всіх важких ситуаціях. Надавав і фінансову підтримку під час операцій, і моральну».
Зараз чемпіонка світу продовжує навчання в Кам’янець-Подільському національному університеті ім.Івана Огієнка. Живе і тренується у Львові, через напружений графік зборів і змагань увесь час у роз’їздах. Дуже скучає за рідними. Не помічає, як швидко ростуть племінники, але розуміє, що потрібно чимось жертвувати задля результату в спорті.
— Настя, виграшний бій із росіянкою наскільки був складним?
— Так вийшло, що ця сутичка стала найшвидшою для мене на цьому чемпіонаті. За 1,20 хв я зробила суперниці прийом безро і положила на туше. Складніше було морально — фінал, відповідальність. Нашою з сестрою мрією було пробігти переможне коло з прапором. Нарешті вона збулася!
— Цікаво, а як хлопці ставляться до дівчини, коли дізнаються, що вона займається вільною боротьбою? Не втікають від страху?
— Ні (сміється — авт.). Здебільшого я спілкуюся зі спортсменами, а вони звикли до сильних дівчат. Кажуть, що вільна боротьба — не дуже жіночий вид спорту, але спорт не заважає мені бути звичайною дівчиною.
— Тобто борчині теж ходять на підборах і в сукнях?
— Ну, звісно. Поза килимом — ми прості дівчата.
— А в рідному Ужачині часто буваєш?
— На жаль, через щільний графік рідко, десь раз на один-два місяці.
— Тепер у тебе є всі шанси потрапити на Олімпіаду-2024 в Парижі. Що думаєш з цього приводу?
— Увесь мій шлях — заради олімпійського золота. Зараз я роблю все, щоб виправдати надії своїх тренерів. Це є мрія мого життя.
Я щаслива представляти Житомирщину та Україну на змаганнях, ще й привозити додому медалі. Хочу подякувати своїм тренерам Сергію Миколайовичу Мельнику та Андрію Володимировичу Стадніку за підготовку, підтримку впродовж усього шляху до цієї медалі; асоціації боротьби Житомирської області, Біслану Галагаєву та всім причетним.
Також вдячна Петру Петровичу Підкаурі — це унікальна людина, яка робить усе можливе для розвитку спорту в нашому районі. Іноді здається, що він радіє за мене більше, аніж я сама.
І, звісно, дякую родині: батькам, сестрам, бабусі, що в найтяжчий період не наполягали на завершенні кар’єри.

Із Новограда в аеропорт Борисполя зустрічати чемпіонку приїхала група вболівальників. Тренер Сергій Мельник переконаний, що у нас багато талановитих дітей у різних видах спорту і багато хороших тренерів. А щоб мати ще чемпіонів, потрібно споруджувати фізкультурно-оздоровчий комплекс (ФОК).
«Потрібен комплекс із залом для змагань, трибунами для вболівальників, умовами для спортсменів. Скільки ми губимо талантів через те, що немає потрібних умов. Зробили проєкт на ФОК. На будівництво грошей у міста немає, розраховуємо на кошти з держбюджету. Для цього зараз чудовий шанс — маємо нову чемпіонку світу».