Кредити від МВФ: порятунок країни, чи фінансове ярмо на шиї українців?

Після підписання у 2014 році Угоди про асоціацію з ЄС, Україна повинна була почати активно проводити реформи, оскільки це було головною умовою зближення з Європою.
І «реформи» проводилися не стільки для отримання обіцяного «безвізу», а для отримання кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ) для проведення цих же реформ.
Реформи, що були проголошені владою, як необхідні для залучення іноземних інвестицій, не дали ефекту. І, навіть, навпаки — призвели до відтоку інвестицій з України.
«Все, що ми заробляємо, ми віддаємо МВФ за відсотки по кредитах, які набрала нинішня влада. Влада фактично віддала країну під зовнішнє управління. Наша політична сила відмовиться від кредитів, а замість цього залучить в економіку українських та іноземних інвесторів, які створять нові робочі місця. А прибуток буде залишатися в Україні», — озвучив позицію партії голова Новоград-Волинської міської організації політичної партії «Основа» Геннадій Фрегер.
До того ж, ще у минулому столітті, фахівці Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і МВФ, не раз відзначали, що зовнішні кредити навряд чи вирішать внутрішні проблеми країни, якщо вона сама не знайде шляхи для зупинки спаду виробництва, його стабілізації і подальшого зростання.
У 2017 році прямі іноземні інвестиції склали всього 1,6 млрд. дол. США, у порівнянні з 2013 роком — їх накопичений обсяг зменшився на 14,5 млрд. дол. США.
Внутрішні капітальні інвестиції, хоч і зростають останні два роки більше, ніж на 20%, проте це зростання відбувається здебільшого за рахунок власних коштів українських підприємств і переважно у традиційних галузях.
Україна стала одним з найбільших боржників у світі, який не здатний обслуговувати і повертати борги.
Рівень державного боргу (разом із гарантованим) до ВВП залишається на рівні 70-80%, залежно від курсу валюти і термінів погашення.
За результатами досліджень Організації Економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), граничний розмір державного боргу для країн з ринками, що формуються, становить 30-50% ВВП, а для розвинених країн — 70-90%. В Україні фактичний розмір державного боргу по відношенню до ВВП перевищує ці граничні розміри на 18 процентних пунктів.
З огляду на те, що у 2018-2019 роках Україна в особі Уряду і Національного банку повинна здійснити зовнішні виплати на загальну суму 16 млрд. дол. США, ризик нового дефолту є досить високим.
Тому, без зміни полі­ти­ки з боргової на інвести­ційну, країна приречена на зовнішнє управління кредиторів, які будуть диктувати порядок денний реформ і підтримувати боргову залежність країни з метою отримання спекулятивного прибутку.