Центр міста не має елементарної інфраструктури…

Як, виявляється, мало ми знаємо про місто, в якому живемо. Наприклад, про те, що частина вулиці Мамайчука — однієї з центральних у місті, на якій розташований головний корпус Медколеджу, не має централізованого каналізаційного колектора. Випадково з’ясувалося, що будівля колишнього міськкому комуністичної партії, хоча й обладнана комфортними санвузлами, не підключена до центральної міської каналізації.

Провини в цьому колективу Медколеджу немає, як і немає провини Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. Натомість є великі питання до всіх — нинішніх і попередніх — каденцій міських рад і голів, які розподіляючи й перерозподіляючи бюджетні кошти, фактично мізер у відсотковому відношенні передбачають на розвиток інфраструктури. Зокрема, водопровідно-каналізаційної.

Виділяють кошти, коли прорве

Давайте пригадаємо. Бодай якесь оновлення каналізаційної інфраструктури відбувається, як правило, коли прорве. От, наприклад, проклали декілька років тому нову ділянку колектора під вулицею Ковальського, з’єднавши колектор по Соборності з колектором у районі Замкової. Чому це робилося в авральному порядку? Бо ділянка старого, ще ледь не часів до Другої світової війни, колектора в районі центрального кола вийшла з ладу. «Пробити» її тоді не вийшло, бо труба залягає на значній глибині, й, щоб усунути неполадку, довелося б розкопати увесь центр. Пригадується, тоді декілька днів центральна частина міста була з обмеженим водопостачанням, а асенізатори, як «човники», ганяли від одного люка до іншого, у такий спосіб «перекачуючи» стоки.

Другий схожий приклад — велика аварія на колекторі в районі пивзаводу, що сталася ще при попередній каденції нинішнього міського голови. Надзвичайна ситуація призвела до відключення від водопостачання ледь не всього міста. А ліквідацію наслідків ускладнювало те, що колектор у тому місці залягає на глибині близько 6 метрів, і не було екскаватора, який би міг так глибоко копати.

Чи не провалиться вулиця Лесі Українки?

Багато сказано, але нічого не зроблено, щоб позбавити статусу аварійного центральний колектор по вулиці Лесі Українки. Обговорюючи водопровідно-каналізаційні проблеми, окремі депутати міської ради попередніх скликань стверджували, що стан цього колектора настільки плачевний, що його стінки подекуди «тонкі, як парусина». Нечистоти в деяких місцях течуть такою собі «підземною річкою».

Так само є питання до старого КЕЧівського колектора, що каналізує «Морське». Так уже розвивалася міська географія й будівництво (звісно, що не самовільно, кимось-то воно було затверджено), що частина цього колектора опинилася на приватній території — під городами і, що гірше, під гаражами, сараями та іншою забудовою. Що буде, коли колектор заб’ється під чиїмось гаражем? Скільки в такому разі піде часу й ресурсів на його ремонт? При цьому в «Морському» (на вулиці Відродження, зокрема) ще є вільні території, передбачені під багатоповерхову забудову. А це — додаткове навантаження на старий колектор.

Міський бюджет (а тепер уже бюджет громади) за своїми обсягами дозволяє щороку передбачати кошти на капітальні видатки, щоб покращувати водопровідно-каналізаційну інфраструктуру. Просто це — не дуже популярний крок у боротьбі за електорат. Адже багато хто хоче зберегти «своє» місце в сесійній залі і на наступний термін. А кошти, закопані в трубу, виборець, на жаль, погано бачить. Більшість звертає увагу на те, що на поверхні…

Найкращим виходом було б розробити місцеву довгострокову програму будівництва водопровідно-каналізаційних мереж (а якщо така програма десь є, то оновити її, відповідно до нових реалій). І щороку під цю програму передбачати й освоювати чітку (й достатньо вагому) суму коштів. Де їх узяти? Правильно визначатися з пріоритетами: обмежити соціальне спрямування видатків («проїдання» бюджету) та припинити розпорошувати кошти на дрібні проєкти (якщо десь немає лавки, то це можна пережити, якщо ж не буде води, то вже важче).

Проблем із санвузлами немає

Що ж до Медколеджу, то, як запевняють у керівництві закладу, будівля не має проблем із санвузлами. Є вигрібна яма, є договір, відповідно до якого нечистоти регулярно вивозяться. Підтоплень чи інших подібних проблем немає.

Однак, якщо місто хоче розвиватися (навпроти Медколеджу, до речі, є огороджена ділянка під капітальне будівництво), то хоча б центр (а в ідеалі — й околиці) мають бути забезпечені централізованим каналізуванням.

Олег БРЮХАНОВ