БЛАГОВIЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦI

(25 березня ст. ст. — 7 квітня нов. ст.). Пресвята Діва після Її введення в Єрусалимський храм залишалася там під опікою священнослужителів і проводила час за молитвами, читанням Святого Письма і рукоділлям. За переказами, коли Святій Діві виповнилося 15 років — за іудейськими звичаями дівчатам, цього віку дозволялось виходити заміж, — первосвященики оголосили їй, що вона вже не може залишатися в храмі і має обрати собі чоловіка. Пресвята Діва відповіла їм, що, будучи своїми батьками посвячена Богу, Вона бажає назавжди залишитись дівою.
Тоді священики вирішили заручити Марію з благочестивим старцем з роду Давида на ймення Йосиф, який мав дбати про Неї і бути їй тільки названим чоловіком. У Назареті, в домі праведного Йосифа, Пресвята Діва не змінювала свого життя. Вона багато часу проводила в молитвах і праці, займаючись рукоділлям і читанням святих книг. Для Неї дім Йосифа став ніби храмом молитовним, з якого Вона майже нікуди не відходила і ні з ким не розмовляла, лише з дочками Йосифа.
У галілейське місто Назарет, у дім Йосифа, до святої Діви Марії шостого місяця по зачаттю Іоанна Хрестителя посланий був Архангел Гавриїл. Увійшовши до Діви Марії, він промовив: «Радій, благодатная. Господь із тобою! Благословенна ти між жонами!» Вона ж стривожилась цими словами і почала роздумувати, що б означало таке привітання. Ангел промовив до неї: «Не бійся, Маріє, — бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина народиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великим і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця».
А Марія озвалась до ангела: «Як же станеться це, коли мужа не знаю?» І ангел промовив у відповідь їй: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те й Святе, що народиться, буде Син Божий. А ота твоя родичка Єлизавета — вона зачала в своїй старості сина і оце шостий місяць для неї, що звуть її неплідною. Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» А Марія промовила: «Я ж Господня раба. Нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лук. І, 28-38). І відійшов від Неї ангел, і Свята Діва пішла до родички своєї Єлизавети. Єлизавета зустріла її таким привітанням: «Благословенна Ти між жонами і благословенний Плід утроби Твоєї!» (Лук. 1, 42).
А Марія промовила їй: «Величає душа моя Господа і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Іменнясвяте і милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його!» (Лук. І, 46-50).
Святкували Благовіщення Пресвятої Богородиці від самого початку створення Християнської Церкви. В Назареті, на тому місці, де архангел благовістив Діву Марію, побудовано храм в пам’ять Благовіщення Богородиці.
Святі Отці Церкви у своїх трудах пояснюють і те, чому Син Божий втілився в утробі Діви Марії в день 25 березня (ст.ст.). Адже Бог сотворив чоловіка в день 25 березня, і тому Бог послав Архангела Гавриїл, а цього дня Благовістити Діву Марію.
У V ст. Анатолій Константинопольський, у VII — Андрій Єрусалимський, у VIII — святий Дамаскін, у IX ст. Феофан та інші написали багато хвалебних пісень на честь Благовіщення Богородиці, якими нині Церква прославляє цю подію.
Шостий Вселенський Собор, який відбувся у 691 р., 52-м правилом визначив не служити на Благовіщення літургії Ранішосвячених Дарів, на який би день Великого посту не випав він, а служити літургію Іоанна Золотоустого чи Василія Великого, тим самим підкреслив величність свята.
Тропар свята: Сьогодні початок нашого спасіння і виявлення предвічної таємниці: Син Божий сином Діви стає, і Гавриїл благодать благовіствує. Тому й ми з ним до Богородиці звертаємось: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.
БЛАГОВІЩЕННЯ — ЗА НАРОДНИМ КАЛЕНДАРЕМ
— Це велике свято, таке велике, що не можна працювати, навіть птиця не в’є свого гнізда в цей день.
«Благовіщення... уважається великим святом — але без зайвих жартів та пустощів... а, навпаки, суворого, аскетичного характеру: все, що належить до зачинання та народження і т. д., обставлене різними суворими заборонами. Це — свято землі, супроти котрого наказується боязкий містицизм, щоб його чимсь не споганити, не порушити...»
До Благовіщення майже ніколи не починали робіт на землі, «бо ще Бог землю не благословив». Не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Говорили, що коли торкнутися бурякового насіння, то виросте не солодкий буряк, а гірка редька. Вважали, що на Благовіщення Бог «розмикає» землю і, розкривши небеса, нахиляє голову до самої землі, щоб зігріти її Своїм диханням. Гуцули вірили, що лише після цього всіляка живність, яка на зиму ховається, вилазить наверх. Мабуть, тому й не дозволялися в цей урочистий день жодні сільськогосподарські роботи.Цей тиждень називали ще «вдовин плуг», себто дні, коли громадою орали поле родинам, де не було господаря, — вдовам і сиротам.
Після перших трьох днів свята починали займатися капустою. Вважалося, що для неї — чи не найважливішої городньої рослини в українців — це найсприятливіша пора. Перебирали капусту в льохах, сіяли розсаду. Зазвичай готували і страви з капусти: тушковану капусту, капусняк, капустяники, завиваники з капусти та інше.
Після свята господар випускав на подвір’я худобу, котів і собак, щоб «весну понюхали і сонце побачили», щоб добре паслися й самі про себе дбали, а також виносив з омшаника вулики з бджолами (якщо на Теплого Олекси ще було холодно, і вони залишалися зачинені).
Свято це майже завжди припадає на Великий піст, але в деяких регіонах України вважають за можливе цього дня не поститися суворо, а отже, готують вареники з сиром, баби-запіканки на маслі та яйцях, інші скоромні (проте не м’ясні, а лише молочні!) страви. Та все ж віддають перевагу пісним гречаним чи пшоняним голубцям, гречаникам, гречаним пампушкам з часником, пирогам, драглям з риби, картопляникам і дерунам з грибною підливою тощо.
Мороз на Благовіщення віщував, що вродять огірки.. Казали: «Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень», гарна погода — щедрий урожай.