Відкритий лист Новоград-Волинському міському голові Весельському В.Л.

ЗАУВАЖЕННЯ ДО ПРОЕКТУ РІШЕННЯ МІСЬКОЇ РАДИ №6410 (ДВАДЦЯТЬ ШОСТА СЕСІЯ) «ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ МІСТА НОВОГРАДА-ВОЛИНСЬКОГО ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА МІСТО ЗВЯГЕЛЬ» ЩОДО НЕДОСТОВІРНОСТІ ОБГРУНТУВАННЯ ТА НЕПАТРІОТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ САМОГО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ
Зазначене обгрунтування є недостовірним. Воно не відповідає відомостям, викладеним у виданій Новоград-Волинською міською радою у 2010 р. книзі «Новоград-Волинський. Історія міста».
Щодо історії міста і його назв судження та оцінки, викладені в обгрунтуванні, не знаходять фактографічного підтвердження та не відповідають науково-теоретичним поглядам.
Із метою приховати фактичну дату появи назви «Звягель» та її справжнє походження, з обгрунтування викинуто два з половиною сторіччя історії міста.
А саме: час перебування терену у складі Великого князівства Литовського (ВКЛ). Себто, період його виникнення як міста на його сучасному місці.
Відповідний розділ в «Історії міста» має всі необхідні посилання на першоджерела, його положення пройшли наукову апробацію шляхом виступу і обговорення на чисельних наукових конференціях. У тому числі — щодо давньоруської, русинської (української), польської та діючої назв міста — минулого року на наукових конференціях у Житомирі та Новограді-Волинському.
Вочевидь мета — приховати факт, що два з половиною століття місто мало ще одну, русинську (українську) назву — Звяголь. Намагаючись при цьому видати її польський варіант —
Звягель — за «український».
За автентичними документами встановлено:
1256 р. — Возвягль (Взвягль, Возвяголь);
— перша половина XIV ст.: входження до складу ВКЛ:
1432 р. — Взваголлъ;
1461 р. — князь Іван Борисович Звягольский;
1465 р. — князі Іван та Семен Звягольські;
1488 р. – мыто Звягольское;
1494 р. — Звягольскому наміснику;
1496 р. — Звягольскому наміснику;
1499 р. — именъе Звягол;
1507 р. — именъе Зъвяголь;
1519 р. — имене Звягол;
1541 р. — замок Звеголь;
— 1569 р., Люблінська унія, входження до складу Речі Посполитої:
1570 р. — z miasteczka Zwehelia;
1577 р. — miasto Zwychel;
1583 р. — z miasteczka Zwiahlia;
1585 р. — наместник Звеголский;
1586 р. — наместник Звяголский;
1589 р. — z miasta Zwiahla;
1620 р. — miasto Zwiahel;
1795 р. — Новград-Волынскъ;
Поч. ХІХ ст. — Новоградволынскъ. Новоград-Волинськ, у Кутузова — Новгород-Волинськ.
Себто, жодного автентичного документа з суфіксом «-ель» до 1569 р. немає. І бути не може, хіба що хтось підробить на комп’ютері. Бо не було такої назви до поляків.
Тому і ретельно «приховані» в обгрунтуванні три покоління князів Звягольських, Звягольська волость, намісники звягельські, корчма Звягольська і т.д. Шляхом викидання.
Як поселення на сучасному місці, місто дійсно виникло з назвою Возвягль (Взвягль, Возвяголь). У 1432 р. згадується вже як містечко Взвяголь. Як місто на його сучасному місці, воно було фундовано кн. К.І.Острозьким під назвою Звяголь. І лише у 1569 р., після Люблінської унії, назва поляками трансформована в Звягель.
Щодо давньоруської назви міста — відомості про неї в обгрунтуванні також спотворені. Адже маємо типову давньоруську назву (як, наприклад, Ізяславль, Переславль, Бориславль тощо). Себто, за ім’ям князя засновника або володаря. Але, на відміну від інших, в нашому випадку ім’я — прізвиськове. Але відоме з билин, хоча, звичайно, не билинний.
Саме тому при вивченні походження назви міста застосування назви «Звягель» як прямої похідної від давньоруської виявилось непродуктивним. Бо вона не є прямою похідною, а лише опосередкованою. Тому досі маємо купу напродукованих помилкою легенд.
Всі три історичних назви міста, як і діюча, — рівноправні, і кожна вимагає поваги. Геть не приховання однієї та надання меншовартості іншої. За кожною стоїть більше двох століть його історії.
Але з чотирьох саме Звягель — не унікальна.
Нічим не обгрунтовано виділення саме 227 років перебування міста під Польщею. Коли воно і носило назву Звягель.
У 1649 р. поляками і козаками місто було вщент спалено. Декілька років воно взагалі стояло пусткою. Після «Великої Руїни» місто за чисельністю населення досягло довоєнного рівня лише за часів Російської імперії.
«Хмельниччина» через примхи актуальної історичної політики з цього року стала не в пошані. Документальних свідчень про участь жителів міста в національно-визвольних рухах з «правильного» боку взагалі немає.
Всі чотири періоди історії міста (до 1917 р.) були дуже різноманітними і неоднозначними. Через велику їх тривалість.
Наприклад, за 120 років Російської імперії чисельність міста зросла майже у п’ять разів. Ні до, ні після такого зросту чисельність населення не мала.
Сучасним брендом міста є «Новоград-Волинський — місто Лесі Українки».
У ХХ ст. назва міста «Звягель» була актуалізована двічі — під час польської та нацистської окупацій, і є певним символом цих окупацій.
Фактично це обгрунтування є продовженням практики Януковича щодо переписування історії і легітимізації переписаного. Тільки Янукович робив це своїми Указами, а в нас намагаються «протягнути» через рішення міської ради.
Але найгіршою є цілком непатріотична позиція щодо актуальності самого перейменування. Особливо в сучасних умовах російсько-української війни.
Бо, по суті, ініціатива з перейменуванням є підступний і підлий удар у спину героям із нашої 30-ки. Чотири з половиню роки наша 30-та ОМБр із честю й гідністю виконувала бойові завдання щодо захисту Батьківщини у боротьбі з агресором на Сході України. Виконувала саме з почесною назвою «Новоград-Волинська». Кров’ю підтвердивши своє почесне найменування.
Зараз виявляється, що це почесне найменування, надане Президентом України, може стати «непатріотичним».
Тобто, захищати Батьківщину, гинути за Батьківщину з почесним званням «новоград-волинець» — патріотично, а жити в місті з назвою Новоград-Волинський — зась. «Допатріотились»… До знущання над пам’яттю і славою наших героїв-«новоград-волинців».
Дивна боротьба в нас із «руським миром» виходить. На бойовому прапорі нашої 30-ки, який був вручений Президентом України менше двох місяців тому, — два герби. Один — князів Острозьких. Навіть самого К.І. Острозького — фундатора сучасного міста, ім’я якого присвоєно бригаді — в обгрунтуванні віддано забуттю. Бо заснував його К.І.Острозький саме як Звяголь. Інший — взагалі «гвалт» для «ініціативників». Адже є «символом» стилізованої під давньоруську діючої назви міста. Себто, бити ворога під таким прапором — «не патріотично».
Отже, «свідома» ініціатива якщо на щось і працює, то хіба що неусвідомлено на російську пропаганду... Тільки не на інтереси громади. Ось і виходить, оскільки ініціатива, по суті, направлена проти слави і пам’яті про наших героїв з 30-ки, «ініціативників» можна сміло зараховувати в «агенти Кремля».
Головним питанням для громади залишається: кому і для чого саме зараз, та ще з таким поспіхом, це перейменування насправді потрібно? Якщо навіть під декомунізацію не підпадає.
Для чого знову, як у 2015 р., за попередньої каденції ради, намагаються обдурити громаду, що їй це не буде нічого коштувати — ані часу, ані грошей. Що це як не ще один прояв зневаги до неї — оте намагання знову обдурити? У тому числі — з боку окремих посадовців міської ради.
Враховуючи правову позицію відповідного профільного комітету ВРУ про свідоме волевиявлення через широке інформування, прошу довести зауваження до всього депутатського корпусу. Щоб бодай депутати робили свій вибір свідомо. Голосуючи за фейкове обгрунтування та антипатріотичне рішення.