Форум «Ветерани — шлях додому» у Львові відвідали майже 500 учасників. Враженнями поділилася голова звягельської ГО «Родина Героїв» Ірина Мала

Форум об’єднав учасників бойових дій, представників влади, громадських організацій, психологів та експертів у сфері ветеранської політики та відбувається в різних містах України. Зокрема, такі заходи вже провели в Києві, на Волині, Звягелі та Івано-Франківську. Львів став п’ятим містом, де 26-28 листопада відбувся такий форум, до того ж, він є підсумковим цього року. 

Серед учасників заходу — члени сімей ветеранів та полеглих героїв.  Зокрема, у Львові побувала голова звягельської ГО «Родина Героїв» Ірина Мала, яка поділилася враженнями з нашим виданням. 

Захід проходив у форматі панельних дискусій, воркшопів та тематичних секцій. Учасники ділилися досвідом і найкращими практиками підтримки ветеранів. Обговорювали теми реабілітації, адаптації та інших викликів, із якими стикаються ветерани російсько-української війни та суспільство. Озвучені ідеї та досвіди міст обіцяють провадити на державному рівні.

Організували форум Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів спільно з Міжфракційним депутатським об’єднанням «Реабілітаційні сили України» за підтримки Програми USAID «Рада: наступне покоління».

Мета — створити платформу взаємодії між ветеранами, членами їхніх сімей, членами сімей загиблих, зниклих безвісті, полонених та громадами, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та міжнародними партнерами, щоб напрацювати дорожню карту розвитку ветеранської політики та завдання на 2025 рік.

Було запрошено до участі українських ветеранів, представників влади різних рівнів, громади, експертів, українські та міжнародні організації й донорів, які опікуються потребами й захистом прав учасників бойових дій, ветеранів, членів їхніх сімей та членів сімей полеглих героїв.

«Рівень медицини, який ми сьогодні вибудували в реабілітаційному центрі UNBROKEN (НЕЗЛАМНІ) — це надзвичайно складно в умовах нашої держави для муніципального органу, — розповів на форумі міський голова Львова Андрій Садовий про напрацювання у впровадженні ветеранських політик. — Але ми це робимо, і це — тільки перший крок. Бо це — питання реабілітації. Маємо розуміти, що будь-яка фізична реабілітація без психологічної взагалі не має жодного ефекту. Америка втратила після В’єтнамської кампанії більше солдатів, аніж під час. Тому що велика кількість людей мала шалені проблеми та залежності. І тільки якщо зараз почати активну роботу з першого дня, коли військовий потрапляє чи в шпиталь, чи в лікарню, тоді буде результат.

Своїми воєнними історіями ділилися не лише українські захисники, а й іноземці. До речі, не лише про війну в Україні, а й в інших країнах.

Шон Піннер — військовий із Великої Британії, воював в Україні й потрапив у полон у Маріуполі.

«Я тут, щоб розповісти про проблему, яка виникає, коли солдати з інших країн приїжджають боронити Україну, включаючи британських чоловіків. Це потрапляє в медіа, і їхні сім’ї бачать згадки в ЗМІ. Водночас усе це відбувається в країні, про яку вони знають небагато, адже багато людей насправді не знайомі з культурою України».

За його словами, щоби визволити військового з полону, потрібно багато часу. Також немає чітких правил щодо цього, коли військовий потрапляє в полон до росіян.

Людмила Гусейнова була в полоні три роки, її звільнили у 2022 році. Жінка розповідає, що не потрібно робити різницю між військовими та цивільними полоненими:

«Умови однакові, знущання однакові, тортури однакові, але, на жаль, зараз у нас в державі гарантована підтримка саме військовополоненим».

У форумі взяли участь також представники ветеранського бізнесу, громадських організацій та проєктів, присвячених пам’яті про загиблих військових.

— Головна тема для обговорення — про те, що ветерану після війни треба знайти себе і своє місце у суспільстві, осмислити свої сильні й слабкі сторони, не загубитися в морі випробувань. Я зловила себе на думці, що це потрібно і нам, родинам, які втратили своїх близьких, — розповіла «Звягель-інфо» Ірина Мала. — Наші ветерани, як і ми, опинилися перед невідомістю. Багато хто з нас не знає, що робити, як жити.

Ветерани, як і ми — це люди із загостреним відчуттям справедливості, а в житті з цим важко. Проте приємно те, що поступово ми знаходимо себе. Прекрасно, коли люди беруть ініціативу в свої руки, хочуть щось змінювати в своєму житті. Створюють власну справу, ідуть вчитися… Багато хто з нас не думав про те, що життя може так круто змінитися, і що з’являться не лише нові виклики, а й нові можливості.

Сказати, що в нас не опускаються руки — це не так. Навколо нічні тривоги, наші близькі йдуть на фронт, повертаються пораненими або геть не повертаються… Це дуже важко витримати. Дуже важко не поринути в це з головою, забуваючи про себе. Але життя продовжується. Наш біль, наш розпач, наша безвихідь нас об’єднали. Ми стали однією родиною з усіма, хто переживає виклики війни. Сила ветеранів та їхніх близьких вражає. Віримо, що цей досвід буде використаний для користі всього нашого суспільства, — вважає Ірина Мала.

* * *

Війна створила виклики в різних країнах, у кожної — свій непростий досвід. Україна продовжує його здобувати. І мріяти про мир і збереження українських життів.

Юлія КЛИМЧУК