«Обійми сім’ю загиблого Героя»: даруємо тепло наших душ

Свята — це пекельні дні для людей, які проживають втрату, адже в цей час вони відчувають прірву самотності. Підтримати бодай одну українську дружину, матір чи доньку — в силах кожного з нас. Для цього дружина небесного воїна Вікторія Дмитренко і благодійний фонд «Жива надія» на всеукраїнському рівні створили спеціальний проєкт.

«Творіть добро, лікуйте розбиті душі — це може кожен із нас», — закликають волонтери. Вони назвали це обіймами підтримки крізь кілометри.

Проєкт вперше відбувся торік. Має на меті подарувати підтримку на відстані — через теплі подарунки небайдужих людей. Торік їх отримали 556 жінок, а цьогоріч уже 300 листів знайшли своїх волонтерів. Триватиме душевний марафон до 25 грудня. Хоча, звісно, цю корисну ініціативу необов’язково обмежувати термінами, бо підтримка родинам загиблих потрібна завжди.

«Ідея народилася в моєму серці рік тому. Чесно, я не знала, як будуть реагувати люди. А вийшло, що населення не знає, як підтримати, і це стало слушним моментом подяки для людей», — каже організатор Вікторія Дмитренко.

1. Як це працює?

Ви отримаєте лист від дружини, мами чи коханої загиблого або зниклого безвісти Героя. У листі вона розповість трішки про себе, про свої вподобання. Це допоможе вам скласти подарунок — те, що наповнить її серце теплом. Подарунок потрібно відправити до Різдва. Обов’язково додати лист зі словами підтримки та вдячності. А потім відправити цей подарунок адресату.

1. Як взяти участь?

Напишіть у приватні повідомлення @dv_viki або на сторінку фонду @zhyva.nadia в Інстаграм, де отримаєте детальні інструкції. Для тих, хто живе за кордоном, це теж можливо — фонд співпрацює з волонтерами, які допоможуть скласти і відправити подарунок від вашого імені. 

«Будемо вдячні, якщо процес збору подарунка ви виставите в історію у соціальних мережах із відміткою фонду, аби якомога більше людей дізналися про проєкт та змогли долучатися у майбутньому», — висловили побажання організатори проєкту.

«Щодо подарунків — це якесь здійснення мрій, у кожній дитячій речі я відчуваю турботу та підтримку, — поділилася емоціями одна з дружин загиблих Героїв. — Виймала подаровані нам речі та усвідомлювала замисел Божий: людська доброта, людська емпатія, підтримка — це дуже цінно. Я весь час думала про те, які неймовірні люди, добрі та безкорисливі до болю незнайомців. Це дивовижно. Моє серце наповнене подякою».

Я також вирішила взяти участь у цьому благодійному проєкті. Хочу поділитися з читачами листом, який отримала, щоб познайомитися і підтримати одну з жінок, які залишилися без захисника. Можливо, цей лист для когось стане мотивацією долучитися до проєкту. Адже людська підтримка і справді багато важить.

«Привіт! Мене звати Євгенія. Мені 32 роки, і я кохана загиблого Героя. Ми з міста Маріуполь, де загинув мій коханий азовець Мак. Тепер ми з сином, якому цілих вісім років, живемо в Києві та намагаємося підлаштуватися під нові умови життя. Насправді, не буду просити про щось конкретне, бо я — людина-емоція, мене дуже легко порадувати якоюсь милою дрібничкою.

Із початком війни і втратою коханого я зрозуміла, що ніщо матеріальне не має значення. У нас все одно залишаються тільки спогади і пережиті емоції. Тому буду вдячна за будь-що, що знайде відгук у Вашому серці. За те, як ви відчуєте мене… Неймовірно вдячна, що є люди, які роблять свято для інших, які допомагають, бо пропускають крізь себе біль іншої людини.

Дякую кожному і кожній, хто долучається, за такий чудовий проєкт і можливість відчути краплинку щастя. 

Цигель Євгенія Володимирівна, м. Київ, НП №121. Тел.: 098-238-25-14».

Юлія КЛИМЧУК