Мандрівний учитель-чарівник: «Кожного дня працюю в новому місті»

Ростислав Перехожук зі Звягеля нещодавно увійшов до числа найкращих вихователів України у «TOP-50 Global Teacher Prize Ukraine-2024». Статус мандрівного учителя, чарівника і амбасадора STEM-освіти хлопець має завдяки проєкту «Чудеса навколо нас». Демонструє досліди на основі простих складників, які завжди під рукою: «Молочний вулкан», «Лавова лампа, яка світиться в темряві», «Магія зеленки», «Мильні бульбашки». Проєкт сам вигадав і дивує ним садочки та школи України. Не лише діти у захваті від чарівника, а й колеги-освітяни.

— Ростиславе, історія вже має одного мандрівного діяча — філософа Григорія Сковороду. Чому тебе називають мандрівним учителем?

— У Сковороди був свій шлях, у мене — свій. Кожен новий день я працюю в новому місті чи селі, і мені це дуже подобається. Тому й прозвали мене мандрівним учителем.

— Поєднання технічних знань із креативом, шоу — це справді нове для традиційної освіти, і реакція дітей — цьому свідчення. Як ти до цього прийшов, адже раніше працював гувернером (ми про це писали).

— Так, до війни я доглядав діток, паралельно здобуваючи в Києві вищу освіту, працював гувернером. Найменшому моєму вихованцю було тоді 2 роки 10 місяців, зараз він уже пішов у перший клас. За освітою я — інженер і податковий консультант. Педагогічної освіти не маю, але вже шість років успішно працюю з дітьми.

Проєкт «Чудеса навколо нас» виник у мене спонтанно. Ми з молодшим братом багато експериментували під час ковіду, а в якийсь момент мама, яка працює помічником вихователя у державному садочку, запропонувала показати досліди їхнім вихованцям. Коли я побачив захват дітей та їхню потребу в такому спілкуванні і таких корисних знаннях, то вирішив запропонувати подібні заняття іншим дитячим закладам. 

Перші чотири місяці самотужки шукав заклади, пропонував свої послуги, а нині робочий графік у мене розписаний на багато місяців уперед. 

— Часто читаємо в Фейсбуці твої розповіді про емоції дітей, про ваші обійми, про твій новий підхід до роботи в освіті. У скількох навчальних закладах ти вже побував?

— Відвідав 256 закладів. За рік — приблизно 100. Минулого року 183 рази провів у потягах «Укрзалізниці», тобто кожен мій другий день — у потязі. Друзі жартують, що це — мій другий дім.

— Таке кочове життя тобі подобається?

— Дуже подобається, і я від цього абсолютно не вигораю. Навпаки, заряджаюся енергією. Обожнюю свободу, вважаю себе незалежною людиною в часі, просторі, фінансах. Завтра я прокинуся в Тернополі, а в неділю піду у Львові в Оперний театр. 

— Мабуть, неодноразово отримував пропозиції працювати в освіті?

— Так. Але коли мене запрошують працювати, то я відверто кажу, що в системі працювати не буду. Я від неї не залежу і працюю сам на себе. 

Торік мав пропозицію від Міносвіти очолити Директорат дошкільної та інклюзивної освіти, але відмовився. Наразі мені цікавіше мандрувати, аніж сидіти в кабінеті. До того ж, маю мрію згодом відкрити приватний садочок.

— Брати участь у дослідах — це, звісно, цікавіше, аніж сидіти на нудних уроках. А як на молочні вулкани та мильні бульбашки реагують малюки?

— Це для мене категорія дітей, з якими складніше працювати, але дуже цікаво. Уявіть, приходить до малюків чоловік, якого вони бачать перший раз, і треба знайти до них підхід, налаштувати на позитив. В один день у мене в графіку поєднуються, наприклад, 1-4 або старші класи, а потім — садочок. Це — різна вікова категорія, різні види занять. Найбільше запитань виникає в 5-6-річних дітей, вони найбільш допитливі.

— Чоловіків в українському дошкіллі практично немає. Як почуваєшся в цій ролі?

— У цьому і є специфіка моєї роботи. Саме через те, що чоловіків в освіті практично немає, нас дуже цінують. У США, Швеції, наприклад, чоловіки-вихователі — це норма. У нас дуже не вистачає чоловічої уваги дітям, особливо зараз. Я себе ніколи вчителем не бачив, не хотів перевіряти дитячі зошити, оцінювати дітей. У моїй роботі в освіті, на щастя, зошити перевіряти не потрібно, тому я задоволений. 

Розповідаю учням 10-11 класів, що після школи на них чекає два шляхи: успіху та щастя. Успіх — це соціально прийнята норма, щастя — твій внутрішній стан. Щоб бути щасливим, я своє улюблене хобі монетизував і насолоджуюсь улюбленою справою. Я бачу дітей кожен день, це — моє життя. Я безмежно люблю життя і безмежно люблю кожного з них.

— Через заробітну плату престиж педагогічної професії зараз не на найвищому рівні. Щоб ти порадив молоді у виборі професії?

— Через рівень оплати праці дедалі менше абітурієнтів мають бажання стати педагогами, але якщо подобається працювати з дітьми, отже, це ваше, не потрібно цього уникати. Звісно, ви можете помилитися, адже понад 80% отримувачів першої освіти за нею не працюють. 

Я в освіті не через диплом, а за покликом душі. Моя життєва місія — робити дітей щасливими.

— Ростиславе, які враження від того, що ти увійшов у число переможців національного рейтингу в номінації «Дошкілля»?

— Я став єдиним чоловіком серед 49 колег-жінок. Вражень багато. Це все — робота, яку побачили, помітили і відзначили. Я написав історію, де розповів методику своєї роботи і проаналізував, чому бракує чоловіків в освіті: через низьку зарплату, наш менталітет, не готовий до того, щоб бачити сильну стать у ролі вихователів у дитсадках. 

Ця відзнака — не рейтинг на кшталт «Учитель року», а історія про те, за що тебе 
люблять діти. 

— Ти об’їздив багато українських шкіл та садочків. У Звягелі тебе запрошують?

— Так, був у багатьох наших закладах місцевих, але уже давненько, бо зараз рідко буваю вдома. 

— Ну що ж, це — швидше показник успіху, аніж навпаки, тож радіємо за тебе і зичимо продовження твоєї історії успіху.

— Щиро дякую! А я бажаю усім не відкладати свої мрії, подорожувати, надихатися, сміливо йти вперед! 

У стінах нашої гімназії відбулося щось неймовірне! До нас завітав Ростислав Перехожук — «Мандруючий учитель», який входить до «TOP-50 Global Teacher Prize Ukraine — 2024». Він подарував учням захопливе шоу експериментів. Ці дні назавжди залишаться в пам’яті!

Діти із захопленням спостерігали за магією науки:

✔ Молочний вулкан — барвисте видовище із взаємодії молока, лимонної кислоти та соди. Це було яскраво, динамічно і дуже пізнавально!

✔ Лавова лампа, яка світиться в темряві — витвір мистецтва, створений за допомогою простих матеріалів: води, олії, соди, лимонної кислоти та ліхтарика. Цей експеримент показав принципи щільності речовин і хімічних реакцій. А ще був дуже красивим!

✔ Магія із зеленкою — діти з подивом спостерігали за зміною кольорів!

✔ Мильні бульбашки — яскраві бульбашки, що виблискували всіма кольорами веселки, подарували море радості й захоплення!

Ці досліди надихають дітей глибше цікавитися хімією та фізикою, брати участь у процесі.

Дякуємо Ростику за атмосферу, цікаві факти, пояснення та захоплююче шоу! Такі заходи — це найкращий спосіб розвивати в учнів любов до науки, заохочувати допитливість і творчість.

Ми з нетерпінням чекаємо на наступні наукові пригоди. Адже наука — це не просто формули й підручники, 
а й можливість бачити магію у звичних явищах.

Юлія КЛИМЧУК