Бог — в окопах: як церква підтримує захисників та їхні родини

— На машину для захисників ми допомагали назбирати, обігрівачі, потім вони за нашу допомогу подарували прапори, — каже Михайло. 

Підтримує Церква «Благодать» не лише військових. Цього разу, як і минулого, організували поїздку на відпочинок у Закарпаття для родин загиблих захисників. Разом з ними їздили представники дружної команди церкви — в якості організаторів,  підтримки, психологів. Пастор Михайло не їздив, бо забракло часу, але всіляко підтримував. Поїхали його дружина Надія, Жанна та Олександр Щавлінські, багато молоді, які часто відгукуються підтримати.

— Я за них помолився в автобусі, коли вони виїжджали ввечері зі Звягеля, і зустрічав уночі, коли повернулися додому, сповнені позитивних вражень. Це важлива взаємодія, приємно бачити результат.

Допомагають меценати з-за кордону і наші люди

Допомагають із такими поїздками як меценати з-за кордону, так і прихожани церкви. Буває, пенсіонерка принесе гроші зі словами: «Хочу допомогти людям». Був випадок, коли люди у храмі робили окопні свічки, до справи долучилася бабуся 86 років. Здавалося б, їй давно треба відпочивати, але ні, теж сказала, що хоче допомагати на рівні з іншими. І допомагала.

— Ще ми допомагали з матеріалами для плетіння маскувальних сіток, — розповів Михайло Петрович. — Якось у церкві організували прийом лікарів різних спеціальностей — для військових, їхніх родин, годували переселенців. Тут же пакуємо подарунки для захисників, які проходять лікування чи реабілітацію в нашій лікарні — громадська організація «Родина Героїв» їх відвідує час від часу. Знаєте, чим можемо — тим і намагаємося допомагати. Звертаємося до меценатів, вони пропонують свою підтримку, інколи стають її ініціаторами, а ми завжди на це відгукуємося. 

«У нас два диякони на війні»

— На жаль, одного з них нещодавно поранили, — продовжує пастор. — Багато чоловіків наших сестер — теж на фронті. Коли запитують люди, а де Бог? Він — в окопах, з нашими захисниками. Так, є заповідь «Не вбивай», але коли навколо небезпека, Бог каже: «Якщо хтось буде притискати невинних людей, я за це покараю». Мій син — капелан, теж служить на фронті. 

Коли було влучання на залізниці (церква розташована біля залізничного вокзалу), у храмі потріскали стіни. Сусід із дому навпроти тоді сказав: «Якщо б не було вашої будівлі поруч, то моя хата, можливо, зазнала б руйнувань». Ми коли будували церкву, дуже міцно укріпили стіни через сусідство із залізничною колією, де їздять потяги. Вікна позаклеювали спеціальною плівкою, щоб у разі небезпеки на людей не посипалося скло… Служіння у цьому новому приміщенні на вул. Вокзальній, 11-а, розпочали в 2014 році. Наш храм — ровесник війни…

«Тому й живі досі, що ви за нас молитеся»

Важливий для пастора факт, про який він розповів, — це те, що люди приходять і просять помолитися за їхніх дітей у самому пеклі війни, за онуків, братів, чоловіків, сусідів, друзів, колег. У храмі є список, який постійно доповнюється, у ньому наразі близько двохсот імен, і щонеділі на службі за них звучить молитва. 

— Пригадую, як у лікарні ми відвідували захисників, і я розповів їм, що ми молимося постійно за них. А один військовий відповів: «Мабуть, ми тому й живі досі, що ви за нас молитеся»…

Багато допомагає наша молодь — проводять табори з підлітками, молодими людьми, — каже пастор. — У Закарпаття вони теж їздили, і Говерлу підкорювали з родинами загиблих і діючими військовими, беруть участь у готуванні смаколиків для поранених у лікарні. За цю активну позицію часто отримуємо подяки. Коли ми вирушали на Схід із допомогою, то родини загиблих теж активно долучалися — цілий бус був забитий необхідними речами, продуктами, генераторами тощо.

«Ми відчули вашу підтримку в усьому»

Духовно-оздоровчий табір для родин Героїв, організований церквою «Благодать», тривав з 12 по 18 жовтня. Щочетверга у храмі проходять зустрічі з членами родин — таким чином і вирішили якось, що час поїхати разом на корисний відпочинок. Поїздка подарувала нові враження, отримала багато схвальних відгуків. Ось деякі з них:

«Від усього серця дякуємо Церкві «Благодать». Зокрема, Олександру, Жанні, Надії та всім, хто був причетний до організації. Ви вклали у все це стільки тепла, любові та турботи. Ми відчували вашу підтримку і щирість у кожній дрібниці, у кожному дні цієї поїздки. Цей відпочинок був для нас справжнім благословенням — періодом спокою, радості, спільності та оновлення. Нехай Господь щедро благословить вас за вашу доброту, сердечність і працю! Нехай у ваших серцях завжди буде мир, а у ваших домівках — Божа ласка, любов і світло».

«Після чудової подорожі хочеться висловити вдячність вашій команді. Усе було продумано до дрібниць: зручний транспорт, цікавий маршрут, екскурсії, комфортне проживання, смачна їжа, захоплюючі майстер-класи. Завдяки вашій роботі ми отримали море позитиву, гарний настрій і відпочинок. Окремий респект за уважність і гарне ставлення — водію нашого автобусуаАнатолію. Чекатимемо нових подорожей із вами!»

«Дехто їхав уже другий раз, і знову отримав масу задоволення. Для нас зробили знижки за проживання, дорога була безкоштовною. Упродовж п’яти днів ми змістовно й насичено проводили час. Брали участь у  майстер-класах, грали в ігри, спілкувалися. Відволіклися від важких думок, викликаних втратами на війні... Нами опікувалися, нас підтримували, нас надихали. Також дякуємо сім’ям організаторів, які на декілька днів відпустили своїх близьких побути з нами».

«Приємно, що ми стали ще ближчими»

— Друзі, щиро дякую, що  ми були разом, — каже дружина пастора Надія. — Ви написали і сказали стільки приємних слів про свої враження. Дякуємо за участь, за щирість, за відвертість. Можливо, ми не змогли зробити для вас все ідеально, тож будемо старатися надалі враховувати всі нюанси, щоби проведений спільно час міг якнайкраще вам запам’ятатися. Дуже приємно, що ми стали ще ближчими. Хочу побажати вам здоров’я фізичного, морального та духовного, швидкої Перемоги та мирного неба. Щоб у ваших очах горіли іскринки радості, а життя приносило тільки позитивні емоції. Будьте благословенні та збережені Богом. 

Юлія КЛИМЧУК