Уся наша родина — за Віктора Весельського!

Сьогодні, напередодні парламентських виборів, багато говорять про те, щоб у майбутніх депутатів слово не розходилося з ділом. І серед 11 кандидатур, котрі балотуються по нашому 65 виборчому округу, про котрих раніше навіть не чули, є людина, яка справами своїми довела, що саме їй притаманні ці якості. І це — Новоград-Волинський міський голова Віктор Леонідович Весельський. Розповім конкретно.
Півтора року тому в нашій родині сталася трагедія — син Юрій Лопатюк їхав із другом на мотоциклі і потрапив в аварію. Після проведеного оперативного втручання у міськрайТМО він впав у кому.
— Перевозити його не можна, — заявили нам у лікарні. — Що, не бачите, в якому він стані? Готуйтеся…
Ці слова жахом стисли серце. Як прощатися з рідною кровиночкою? Чому нічого не можна зробити? Перевозити не можна, то чому тоді не викликають для консультації нейрохірурга з обласного центру? Ще й додали: якщо виживе, то нічого доброго з нього не буде — дуже постраждала його голова.
Тоді моя подруга порадила:
— Однак нічого втрачати, іди на прийом до Весельського.
Я й пішла і про все розповіла.
Віктор Леонідович тут же зв’язався з лікарями, котрі оперували і лікували сина і ті повідомили йому, що не викликали спеціалістів із Житомира, бо немає шансів. Тоді він зателефонував лікарям із Житомира. І там йому сказали, що беруться за лікування дитини. Того ж дня прислали з обласного центру реанімобіль і перевезли сина.
Прооперували. А через тиждень він уже вийшов із коми. Щоправда, відзначили, що в Новограді-Волинському операцію зробили якісно, витягли всі осколки. Це дуже добре.
Почали піднімати хлопця, боротись за його життя. І кожного дня нам нагадували, що ми — на контролі, тобто, щодня Віктор Леонідович дзвонив і цікавився станом Юрія, розпитував, як проходить лікування. А перебували ми в обласній лікарні п’ять тижнів.
Ходити Юра вчився уже вдома. Сьогодні він повністю, можна сказати, відновився, самостійний, живе нормальним життям. Єдине, до трагедії син став будівельником, а нині за своїм фахом працювати не може — йому протипоказані фізичні навантаження.
Не уявляю, що могло б бути, якби ми не звернулись до Віктора Леонідовича Весельського. Були готові уже до всього… І тому вирішили якось віддячити йому. Та нас попередили: «Ніяких подарунків! Він — не такий і нічого не візьме. Хіба що, квіти…».
Коли ми прийшли з квітами до нього на прийом, навіть його помічниця в приймальній, слухаючи нашу схвильовану розповідь, плакала… А Віктор Леонідович, розчулений і щасливий, дякував за наші добрі слова і квіти.
Таких прекрасних, щедрих на добро людей — відданих своїй справі і людям, котрим служить, не так і багато в світі. Тому уся наша велика родина, вдячна за мого сина, віддасть на виборах свої голоси тільки за Віктора Леонідовича Весельського! Ми бажаємо йому міцного здоров’я, Божої ласки, і щоб його організаторський талант, його найкращі людські якості ще довго слугували людям рідного краю!