Радониця: історія свята й традиції

У вівторок другого тижня після Великодня, через день після Фоминої неділі, відзначається день поминання покійних, перший після свята Пасхи.
Цей день називається Радоницею і вважається Великоднем для покійних. У 2020 році Радониця припадає на 28 квітня.
Етимологічно слово «радониця» сходить до слів рід і радість, причому, особливе місце Радониці в річному колі церковних свят — одразу після Світлого пасхального тижня — зобов’язує християн не сумувати з приводу смерті близьких, а, навпаки, радіти їх входженню в інше життя — життя вічне.
Саме на Радоницю існує звичай святкування Пасхи на могилах покійних, куди приносять фарбовані яйця, випічку, цукерки та інші пасхальні страви, де звершується поминальна трапеза й частина страв віддається бідним на помин душі.
На Радоницю бажано покликати священика на могилу до своїх родичів, щоб він відслужив літію. У ці дні за своїх рідних прийнято подавати милостиню й робити добрі справи.
На Радоницю не можна вінчатися. У вівторки й четверги (напередодні пісних днів) обряд вінчання не здійснюється.
Цікавими є прислів’я щодо цього дня. На Радоницю до обіду орють, в обід — плачуть, а ввечері — скачуть (танцюють). Не почастуєш честь-честю покійного батька при Радониці — самого на тому світі ніхто не згадає, не пригостить, не порадує. Якщо у вівторок на Радоницю дощ, то говорили: «Божа Мати коромислом буде воду носити».