Карантин у селі: як живуть «відрізані від цивілізації»

Темою «номер один» для розмов залишається коронавірус і його наслідок — карантин. Більшість турбує, як цей примусовий захід вплинув на міста та людей, котрі в них проживають. Але мало хто думає про маленькі села: як жити тим, хто нині відрізаний від цивілізації. У прямому сенсі цього слова.
Живу я в невеличкому, майже забутому людьми селі, під назвою Кам’янка, що знаходиться за 40 км від Новограда-Волинського. У той день, коли Президент офіційно заявив про карантин в Україні, перевізники, які працюють за нашим маршрутом, повідомили, що з наступного дня автобусного руху не буде. Жодного. Ось так моє село опинилося відрізаним від цивілізації…
Звичайно, люди одразу активізувалися, запанікували й почали з божевільною швидкістю розгрібати всі товари в магазині, а також у магазинах сусідніх сіл. Я це не зовсім розуміла. От уявіть собі ситуацію: заходжу в магазин по хліб, а одна сім’я приїхала мотоблоком та скуповує все, що на очі потрапляє.
А наше «сільське радіо — «ББС» (баба бабі сказала) поширило чутку, що протягом карантину продукти не возитимуть. Це і стало рушійною силою першого значного хаосу.
Згодом жителі села заспокоїлися й продовжили звичне життя. Але про карантин не забувають. Намагаються зайвий раз не розгулювати селом, без потреби не відвідувати магазин. Що, відверто кажучи, має свої переваги: менше «гостряться язики» і «миються чиїсь кістки».
Сказати, що в сільському магазині — нестача продуктів чи інших товарів, не можна. Власник закладу подбав, щоб покупцям усього вистачало. На прилавках — різноманітні фрукти, крупи, овочі, консерви та морожені продукти. Окрім того, у достатній кількості є все те, що потрібно для упорядкування власної оселі та двору. Щоправда, ціни тут дещо вищі, ніж у місті. Але, якщо порахувати витрати на дорогу до міста, а тепер ще й замовлення машини, то сільський магазин — геть не поганий варіант. Тож у місто без зайвої потреби їхати не потрібно.
Оскільки весна — не тільки пора романтики, а й час садівництва та впорядкування присадибної ділянки, то, доки погода дозволяє, жителі села активно працюють на свіжому повітрі. Готують землю до засадження, згрібають сміття, перебирають овочі, що знаходяться в погребах. Приводять до ладу домівки після зимового відпочинку. А також готуються садити городину.
Наголошу на тому, що в село повернулися заробітчани. Спочатку вони демонстративно розгулювали вулицями. Потрібно ж було всім похвалитися, що вони повернулися, але, за регулярними рекомендаціями сусідів та сільського голови, нарешті самоізолювалися.
Тож є всі підстави стверджувати, що життя в селі триває розміреними кроками: підприємства працюють, поля засіваються, люди наводять лад у своїх домівках та на подвір’ях. Усі намагаються берегти себе та вірять, що незабаром вірусна загроза зникне й життя повернеться у звичайне русло.