
НЕ ОСОРОМИЛИ РАТНОЇ СЛАВИ БАТЬКІВ
- Сторінки історії
- 628
- коментар(і)
- 19-06-2009 20:30

Сергій Дионисійович Богуцький народився 6 вересня 1909 року неподалік міста Кам’янець-Подільський у селянській родині. Після закінчення курсантської школи в жовтні 1932 року розпочав офіцерську службу на посаді командира взводу зв’язку в знаменитому Таращанському полку Червоної Армії, яким командував під час громадянської війни батько Боженко. З початком вересня 1939 року обійняв посаду начальника зв’язку цього полку, що дислокувався у Новограді-Волинському в казармах по вулиці Червоноармійській. Свій 30-річний ювілей зустрічав напередодні виступу усієї 45-ї стрілецької дивізії (колишня 44-а імені Щорса) в Західну Україну. Тут поблизу західного кордону УРСР у проміжку від Ковеля до Любомля дивізія стала табором, готуючи оборонні споруди і займаючись бойовим навчанням. 23 травня 1941 року 253 (колишній 131 Таращанський полк) Указом Президії Верховної Ради СРСР за досягнуті успіхи в бойовій і політичній підготовці нагороджено орденом Червоної Зірки.
Саме на цій лінії оборони воїни знаменитого з’єднання зустріли початок війни і розпочали запеклі бої з фашистськими агресорами. Танули сили захисників Вітчизни, але й ворогів полягло немало. Після переформування 45 стрілецька дивізія в складі 62 армії обороняла Сталінград, тут вона за ратні подвиги заслужила право найменуватися 74-ю гвардійською дивізією. Опісля були визвольні бої на Україні: гвардійці вели бої за Лозову і Донбас, штурмували Запоріжжя та Одесу, в липні сорок третього звільнили Ковель, де розпочинали оборонні бої проти агресорів. Далі шлях дивізії проліг через Польщу, де частини з’єднання брали участь у взятті фортеці і міста Познань, через Зеєловські висоти і закінчився в столиці фашистської Німеччини — Берліні.

С.Д.Богуцький із початком бойових дій невдовзі замінив вибулого із строю начальника зв’язку 45-ї дивізії. Під час бойових дій зазнав чимало, були поранення і контузії, але доля подарувала життя. С.Д.Богуцький закінчив війну у званні підполковника на посаді начальника зв’язку військового з’єднання. Демобілізувався в 1947 році. Повернувся на Звягельщину, працював тривалий час у сільському господарстві, очолював колгоспи в селах Нова Романівка і Яворівка, проводив значну патріотичну роботу серед учнівської молоді. Помер у січні 2000 року, похований у Новограді-Волинському.
Валентин ВІТРЕНКО, депутат обласної ради, вчитель Новоград-Волинської міської гімназії ім.Лесі Українки
Коментарі відсутні