Назустріч осені

На зміну спекотному літу прийшла п’янка прохолода осені. Коли зранку зустрічаєш ледь не морозний ранок. І вже з нетерпінням чекаєш бабине літо. І найбільше це відчувається в українському селі.
Осінь у селі завжди надихає творити щось нове та особливе. Адже після важкої фізичної праці хочеться насолодитися тихою ніччю, яка шепоче свої таємниці. Нічна тиша вселяє віру у світлий ранок і прекрасний день.
Осінь у селі — це своєрідна романтика. Коли тобі мерзнуть рученята, а кохана людина гріє їх власним теплом. Коли замість тисячі слів говорить шурхіт листя під ногами. І таке відчуття, що листя шепоче: «Цілуй! Люби! Живи!» Зазираєш в очі коханої людини, і бачиш у них цілий світ, і читаєш у погляді захоплення.
Ранкова осінь так і просить узяти філіжанку кави в руки й зустрічати сонце на ганку власного будинку. У такі моменти розумієш, що життя не проходить даремно. Потрібно жити на повну, вдихаючи свіже осіннє повітря, у якому таїться нотка щастя та печалі.
Головне — тримати руку на пульсі й крокувати в ногу з цією осінню. Бо щось мені підказує, що вона буде незабутньою.