І СІЛЬСЬКІ І МІСЬКІ — МИ УКРАЇНЦІ

Кожна людина особлива. Неповторними є її зовнішність, поведінка, характер, стиль. І зовсім немає значення, якого людина походження, звідки вона...
Нещодавно я брала участь у досить цікавій дискусії. Було це на одній із пар Львівського національного університету ім.І.Франка. Хтось із студентів порушив тему уподобань молоді. Для мене, як представниці сільської місцевості, було дуже дивно чути такі речі, як те, що сільська молодь не слухає класику, не читає книг, а лише розважається і сміється з тих, хто читає, пише вірші. Один юнак розповів про те, як він влітку був у бабусі в селі. Там спілкувався з однолітками, а після чого зауважив, що це спілкування на нього вплинуло негативно, адже в розмові лунали лише нецензурні слова.
А сільські ж діти навчилися від нього багато нового і цікавого.
Висновком з його слів стало те, що сільська молодь — деградує. Частина дітей, здебільшого міських, почали говорити про те, які не старанні і безвідповідальні діти і з села. Чесно, мені стало дуже неприємно. А думки посипалися далі. Пішла мова про те, що після роботи люди у селі обов’язково випивають спиртне, щоб зняти стрес або просто для задоволення. Таким чином вони подають приклад молодому поколінню. Та й молодь, за їхніми словами, не відстає від цього заняття. Хтось висловив думку про те, що дуже багато впливових і видатних осіб є уродженцями саме СЕЛА. На що я почула різку відповідь одного зі студентів: «Раніше були інші часи. А зараз я сумніваюся, що через роки високі посади будуть займати вихідці з села». Я довго мовчала, але тепер не втрималася: «То що, по-вашому, коли ти народився в селі, то не маєш таких прав як і міські? А чи ви гадаєте, що сільські діти не хотіли б отримувати кращу освіту, цікавитися мистецтвом, культурою. І взагалі, у місті більше спокуси для того, щоб не навчатися, а піти десь погуляти, розважитися». На мої слова з іронією відреагувала одна дівчинка: «І що? Встаєш ти зранку, посидиш на лавці, поговориш з подругами і так кожного дня? Ну, чим вам займатися у тому селі?». Зберігаючи спокій я відповіла: «А в чому ж наша вина? Може, це владі варто звернути увагу, що у селі живе значна частина молоді, а вона також має певні уподобання, таланти, і їм потрібно якось посприяти, допомогти. Може, ми нарешті припинимо ділитися на місто та село, адже діти всі однакові, і ми не обирали, де нам народжуватися, головне залишатися просто людиною». Дійсно, саме наша влада має допомогти розвиватися молоді, дати можливість реалізувати себе. Потрібно відкрити дітям усі двері для їх культурного, мистецького запасу знань. І саме тоді не буде межі між сільськими і міськими дітьми. Саме тоді наша країна отримає те, чого зараз не вистачає — єдності народу. Адже це в наших з вами інтересах. Адже майбутнє в руках молоді. Давайте збудуємо стабільне, щасливе, безхмарне майбутнє. Ми все зможемо, все витримаємо, адже, перш за все, і сільські, і міські ми — українці!