МИ ДРЕВЛЯНИ — УКРАЇНЦІ, ЛЮДИ НАЙДАВНІШОГО РОДУ

3 липня на городищі Возвягеля відбулося давнє народне свято Івана Купала. На горі зібралося дуже багато людей. Дійство, якого так нетерпляче всі очікували, розпочалося о 19.25 танком дівчат навколо світовика. Улюбленицею людей стала богиня Купайлочка, котра виконувала різні пісні. Одним із звичаїв тризни було запалення смолоскипів, а також виконання танку «Сонячний аркан». Розвеселив публіку бойовий гопак у виконанні юнаків і дівчат. Наче грім крізь душу, лунала молитва до Дажбога, яка ніби повертала кожного у прадавні часи. Бажаючих запрошували скуштувати медову кашу, що являється трапезою тризни.
З гори дійство перенесли на галявину, ближче до вогнища. Там відбувалися різні театралізовані дійства: виклик Водяника, русалок, освята води, танок для царя води. Всіх вразили красиві костюми і організованість учасників. Щоб розворушити і розвеселити публіку, проводилися різні конкурси: голуб і голубка, найкраще виконання пісні «Червона рута». До вершини емоцій призвело запалення святкового вогнища. Бажаючі пари, тримаючись за руки, перестрибували через вогнище. А закінченням стало випускання дівчатами вінків у воду. Нагадаю, якщо вінок приб’ється до іншого берега, то коханий буде з іншого села, залишиться на цьому ж березі — зі свого села. Якщо вінок допливе до середини і там залишиться, то дівчина довго ще буде дівувати. Незважаючи на те, що погода вирішила зіграти злий жарт: гриміло, блискало, хмарилося, — всі веселилися, не дивлячись ні на які негаразди. Бо свято Купала — це свято природи. Бережімо красу Купала Святого!


КУПАЛЬСЬКА НІЧ

Картина тата — просто на стіні.
Вдивляючись в пейзаж, —
вертаюсь у дитинство.
Гойдають хвилі зорі у пітьмі,
Немов сплітають золоте намисто.

Це диво дивне, ця купальська ніч!
Стою на березі, а папороть не квітне.
Пливуть вінки поміж случанських круч,
Заманює їх далечінь чарівна.

Розлогі верби віттям воду п’ють,
Пісні, багаття, зустрічі й надіїї...
Я знов купальську ніч зустріну тут
І загадаю, щоб здійснились мрії.

Давно немає тата на землі,
Дивлюсь у всесвіт я його очима,
А десь у місті, просто на стіні
Як світлий спогад — татова картина.