РИБКИ В ОКЕАНІ... КВІТІВ

У рамках конкурсу «Моє квітуче місто» започаткованого міською жіночою радою на чолі з Сахненко Тамарою Романівною, наша газета продовжує цикл фотопублікацій в номінації: «Квітуче подвір’я».
Віддаючи шану людям, які своїми руками створюють красу навколо власної оселі, ми щиро хочемо, щоб їх зусиллями могли помилуватися тисячі наших читачів.
Обрання об’єктів для фотопублікацій проводиться редакцією з власної ініціативи та за адресами, підказаними читачами. Власники найкращого, на думку редакції, «квітучого подвір’я», отримають заохочувальний приз — газонокосарку.

Нам із фотокореспондентом довелося трохи пошукати, де саме мешкає Тамара Марон із сім’єю — наша наступна учасниця конкурсу «Квітуче подвір’я». Коли ми остаточно заплуталися у провулках Тельмана, що за переїздом, сусіди підказали: «Їдьте туди і туди, побачите одразу — там багато квітів»… Орієнтир був даний стовідсотковий, далі вже знайти будинок учасниці не було важко, бо багато квітів на її подвір’ї — навіть не те слово. Уся ця розмаїта краса виділяється яскравим феєричним фрагментом на тлі непримітної околиці міста. Під’їжджаючи до будинку господарів, подумалося: якби кожен біля власної оселі посадив бодай декілька з цих квіток, Новоград-Волинський заспівав би розмаїтими дзвіночками на усю Житомирщину…
Нас зустріла привітна господиня та її молодший син Володя. Обидва були у приємних клопотах: пані Тамара у вихідний день наводила лад на своїй квітковій плантації, син займався найулюбленішою справою — доглядав за рибками у маленькому ставочку, зробленому власноруч. На цьому подвір’ї одразу стає затишно і комфортно — кожна пелюсточка на квітці промовляє любов’ю і неначе посміхається.
— Це знайома порадила мені взяти участь у конкурсі, — посміхається Тамара Марон. — Я спочатку не сприйняла пропозицію: кажу, я ж для душі вирощую квіти, а не на показ… Втім вона мене переконала, мовляв, нехай інші побачать. Дуже багато праці вкладено у ці насадження — жодного дня не проходить, аби я не зазирнула сюди, не поправила квіточку, не підсадила щось, не підживила…З роботи щоразу повертаюся — і спочатку до квітів «поговорити», а вже потім — до хати.
Це за кордоном такі клумби біля будинку — звичайна справа, а от українці звикли здебільшого до городів з картоплею та бурячком: де вже там, кажуть, про красу дбати, коли ціни на продукти «кусаються» — краще самотужки виростити. Так було і в сім’ї пані Тамари — довго довелося відвойовувати у мами під квіти, зійшлися на компромісі — невелику ділянку під город все ж залишили. Тепер усім подобається — понад сто різноманітних і різнобарвних видів квітів — картина, погодьтеся, привабливіша за цвітіння картоплі…
Усіх своїх квіткових «підопічних» Тамара Феодосіївна знає за іменами: поруч із традиційними айстрами, петуніями та жоржинами ростуть улюблені господинею троянди, а ще — агіратум, кохія, декоративний морозко, безліч сортів чорнобривців, лаватера. Не перелічити усіх однозначно…
— Кримська юкка у мене росте вже другий рік. Буду просити її, аби наступного року зацвіла — це дуже гарно: квітка випускає стрілу заввишки до двох метрів й уся стоїть у біло-рожевому цвіті, — захоплено розповідає господиня. — А це — бругмансія (на фото внизу, праворуч). Я по неї двічі їздила у Корець, після того, як вона померзла у нас. Восени, коли квітка повністю розквітає, видовище неймовірне: півсотні великих бутонів. У сандевіла також гарний період цвітіння: квіти, неначе полум’ям горять...
Коли у людини є цікаве захоплення — для оточуючих це навіть добре. Наприклад, не потрібно ламати голову й бігати магазинами у пошуках подарунку до дня народження: усі напевне знають — в якій площині необхідно шукати презент. Принаймні, захоплення пані Тамари для оточуючих цей процес значно полегшило. Тепер вони звідусіль везуть квіти, вазони, кущі, декоративні прикраси для клумб — усе це для жінки є найкращим дарунком.
— Торік діти подарували мені… штучного крокодила, — сміється Тамара Феодосіїївна, — сьогодні кращої прикраси на галявині біля ставочка важко й уявити. А ще пару років тому такий нестандартний подарунок не вписався би ані у мою уяву, ані в інтер’єр жодним чином! Чоловік на 8 Березня якось подарував дуже гарні лілії, кум Андрій Газаров — чарівне деревце вейгела, колега привезла з-за кордону яскравого іграшкового папугу. Кожен подарунок є неповторним доповненням, кожен — нагадує про друзів, близьких людей.
Чоловік Сергій Марон на початку не надто розумів захоплення дружини. Втім сьогодні усіляко підтримує її та з посмішкою жартує: якби чоловік був «нормальний», то дружина значно більше розкрилася б у своєму незвичайному таланті… У пана Сергія, до речі, також є улюблене хобі, яке передалося меншому синові — той, як і батько колись, розводить акваріумних рибок. Кількість акваріумів вдома, як і рибок, важко порахувати — таке собі підводне царство із різнокольоровими мешканцями. Син Вова у цій царині господар: як і мама серед квітів, він у назвах своїх підопічних, яких селекціонує, — наче риба в воді.
Окремим вихованцям Володимира пощастило влітку жити не в акваріумі, а у ставочку посеред квітів. Тут він ретельно опікується ними, годує, з гордістю розповідає про кожну. У ставочку Марони навіть підсвітки зробили — ввечері виглядає дуже екзотично, коли рибки стрибають з води на світло в струмочках фонтанчика. Поряд — бесідка, улюблене місце господарів та їх друзів. Пані Тамара щаслива від того, що зуміла створити такий куточок у себе на подвір’ї — сюди залюбки приходить старший син із дружиною та маленькими дітками. Веселий дитячий гомін в океані квітів… Хіба може бути більшим щастя?