4 ЛИПНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТI ПРЕПОДОБНОГО АНДРIЯ РУБЛЬОВА

Андрій Рубльов — російський художник-іконописець, монах. Мистецтво Рубльова, який мав величезну кількість учнів, вважається найвищим досягненням російського живопису XV століття.
Маловідомі факти з життя Андрія Рубльова, що зустрічаються переважно в літописах та літературних працях сучасних художників, свідчать, що він народився десь у 1360 або 1370 році. Ще юнаком став ченцем Троїцько-Сергієвого монастиря (пізніше — лаври), де вивчав філософські праці прогресивних мислителів того часу — засновника монастиря Сергія Радонежського та його учнів. Пізніше проживав у Спасо-Андроніковському монастирі, заснованому Андроніком, послідовником Сергія Радонежського в передмісті Москви (нині — музей Андрія Рубльова).
За переказами, Андрій Рубльов був спокійним і покірним ченцем. Його життя проходило в молитвах, роздумах і мистецтві зображення святих образів. Єдина точна дата з його біографії — це дата смерті художника. Вона була вирізьблена на надгробній плиті і вчасно скопійована в 20 столітті.
Ще в молодості Рубльов разом із Феофаном Греком та старцем Прохором розписав Благовіщенський собор Московського Кремля. Йому належать сім ікон святкового ряду: «Благовіщення», «Хрещення», «Різдво Христове», «Стрітення», «Преображення», «Воскресіння Лазаря» та «Вхід до Єрусалиму». Найзначущою із фресок Рубльова в Успенському соборі Володимира є композиція «Страшний суд», де традиційно грізна сцена перетворилася в світле свято торжества справедливості. Рубльов створив визначну ікону — копію з уславленого візантійського образу «Володимирської Богоматері». В тонкому образі Діви Марії відображена краса материнської любові та смуток, у передчутті трагічної долі сина. Роботи Андрія Рубльова у Володимирі свідчать, що на той момент він був досконалим майстром, який очолював створену ним школу живопису.
Найкращу свою роботу Андрій Рубльов створив у 1411 році. Нею стала ікона «Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)», написана Рубльовим на спомин святого Сергія Радонежського, засновника Троїцького монастиря. Вона призначалася для дерев'яного Троїцького собору монастиря. Тема ікони була взята зі Старого Завіту — це візит трьох янголів до садиби Авраама і Сари. В Новому заповіті образ трьох янголів почав сприйматися як єдність трьох іпостасей Бога — Батька, Сина та Духа.
Одна з найкращих російських ікон передає співзвучність трьох світлих душ, які розмовляють між собою в повній тиші. Ікона ідеально поєднує в собі складний богословський зміст із неабиякою композиційною майстерністю. «Трійця» розрахована на дальню та ближню точку зору, кожна з яких по-різному розкриває багатство відтінків ікони, малярську віртуозність майстра.
Ідея та майстерність зображення «Трійці» спонукала багатьох художників до створення чогось подібного. Однак жодна з робіт не змогла наблизитись до рівня рубльовського творіння.
У двадцятому столітті Андрієва «Трійця Вітхозавітна» була визнана шедевром світового мистецтва іконопису.