ВЖЕ ІДУТЬ МОЇ РОКИ, ПРАЦЮВАТИ КУДИ ЙТИ?

ВЖЕ ІДУТЬ МОЇ РОКИ, ПРАЦЮВАТИ КУДИ ЙТИ?

\"ВЖЕПрофесія — отримана, диплом — на руках. Ну що ж, приступаємо до праці! Здавалося б, все так просто! Закінчилися ці п’ять років гризіння науки. Що ще потрібно? Так, але це лише ілюзії. Адже зараз знайти роботу після закінчення університету,училища, технікуму для більшості нинішніх випускників є великою проблемою. По-перше, майже всі роботодавці вимагають від них досвіду роботи, але де ж взяти ці кілька років стажу? Куди не звернись — скрізь те саме. По-друге, вже протягом тривалого часу існує така тенденція: випускники шкіл ідуть навчатися на економіста, юриста, вчителя, а ринок праці має потребу в інженерах, електриках, токарях і слюсарях. Постає питання, хто винен в цьому замк-нутому колі: студент, котрий обрав не таку, не перспективну, професію; держава, яка замовляє необхідну їй кількість спеціалістів; а, можливо, роботодавець, котрий ставить високі вимоги, або ж надає перевагу людям із досвідом роботи?
1 липня розпочалася вступна кампанія. Перед колишніми школярами постало питання: «Куди ж іти вчитися?» Найчастіше цей вибір падає на ту професію, що обрали батьки, або ту, де легше буде вчитися. Рідко коли абітурієнт зважає на всі плюси і мінуси обраної професії. А потім з’являється розчарування у навчальному закладі, або ж в обраному фахові. А коли пощастило, і ти за всі роки навчання не розчарувався у своєму обраному шляху, то це чекає після закінчення. З’являється думка, можливо, вчитися краще не за тією професією, що тобі подобається, а за тією, що більш затребувана? Та це також не вихід…
Найбільш затребуваними на ринку праці залишалися продавці продовольчих товарів, швачки, кухарі, електрогазозварники, інженери, двірники, підсобні робітники, вантажники. Але чи багато молоді навчалося хоч за однією з цих професій? Не думаю. Причина в тому,що все більше і більше зникають професійні училища, технікуми… А в результаті ми отримуємо що? А просто те, що наша держава не має навіть елементарних спеціалістів — швачок, слюсарів,токарів, кухарів. Добре, інша сторона медалі. Кожного року ВНЗ приймають тисячі студентів,велика частина з яких навчається за державним замовленням. Але ця ж сама держава не може надати їм місця роботи після закінчення навчання. Тоді логічно з’являється запитання: навіщо ВНЗ навчають студентів азів певної професії, наперед знаючи, що вони сидітимуть вдома? Можливо, варто було б зменшити кількість місць, або попереджувати абітурієнтів про надлишок вибраної ними професії? Інакше ніхто так і не знайде свого місця під сонцем. Тому й доводиться фахівцям або магістрам з червоними дипломами йти у сферу торгівлі або обслуговування.
Зараз є багато людей, які вже роками шукають роботу, але, як не дивно,без результату.
Ірина, історичний факультет:
— У 2008 році я закінчила педагогічний університет. Потім відразу пішла працювати у магазин жіночого одягу, бо не було роботи за спеціальністю. Пізніше я звільнилася звідти,а зараз — безробітна. До цього часу так і не можу знайти роботу за фахом, адже немає вільних вакансій. Я вже всюди зверталася — безрезультатно.
Марія, юридичний факультет:
— Я вже більше 5 років тому здобула професію юриста. Спочатку не розуміла, що цих юристів зараз «хоч греблю гати», адже це було моєю давньою мрією, і зраджувати їй я не збиралась. Лише після того, як закінчила навчання і стикнулася з проблемою працевлаштування, зрозуміла, що треба було думати раніше про всі можливі перспективи. Всі ці роки я максимально викладалася у пошуках роботи, але результат очевидний — сиджу і мрію про те, що колись зможу працювати за спеціальністю.
* * *

Всі ці намагання студентів можуть призвести до того,що розпочнеться масова еміграція,що й так вже переходить всі межі. І тоді у нашій «перспективній» державі зовсім не залишиться молодих спеціалістів.
Напевно, питання про проблеми працевлаштування буде актуальним ще довгий час. Але однозначним є те, що кожен має задумуватися, як вирішити цю проблему: і держава, і роботодавці, і безпосередньо студенти.
Але,не дивлячись ні на що, потрібно налаштовувати себе на успіх, невтомно шукати роботу, використовуючи всі можливості. І, можливо, цього разу доля усміхнеться саме вам!
Людмила ПЕТРУК, студентка ІІ курсу факультету журналістики ЛДУ ім.І.Франка
Фото Віктора ТИМОЩУКА