ЯРУНСЬКА ЦЕРКВА I СВЯЩЕНИКИ КАРПIНСЬКI

Ярунська церква (побудована 1594 р.) спочатку була хрещатою, п’ятиверхою і знаходилася на тому ж місці, що і теперішня. Проте з часом храм струхлявів, і всі його чотири бічні верхи почали просідати, через це у 1836 році було проведено ремонт будівлі. Але церква і після цього продов­жувала осідати, і в п’ятдесятих роках XIX ст. для полегшення конструкції будівлі були зняті чотири верхи, що знаходилися на чотирьох бічних раменах храму. Одночасно із цим, для більшої міцності, всередині храму для підтримування склепіння, було поставлено шість міцних дубових стовпів.
У 1872 р. однокупольна хрестоподібна церква була капітально відновлена. А наступного року за рахунок прихожан на місці згорілої була побудована дерев’яна дзвіниця. Церква володіла двома десятинами присадибної ділянки, сімдесятьма десятинами орної землі, двадцятьма десятинами сінокосу.
У парафіяльному храмі, як свідчать документи, ще у 1888 р. перебувала благодатна ікона Богородиці, що знаходилась у вівтарі на видному місці. Ікона була намальована на дереві на темному фоні. Це було поясне зображення Богородиці Діви, з предвічним Богонемовлям на лівій руці (висота — 142 см, ширина — 71 см). Образ був покритий визолоченою срібною ризою, на головах Богородиці й Ісуса — такі ж вінці, прикрашені коштовним камінням. З правого боку образу, вище вінця Богоматері, — прикріплене срібне серце, а посередині його — зірка, в якій зображене золочене серце, обрамлене також вінком із коштовних каменів. На грудях Богородиці — срібно-визолочений дукат на ланцюжку. Зверху напис латинською мовою: «Цариця Неба». За переказами, ікона з’явилась у давнину, на відстані кілометра від села, із західної сторони, над лікувальним джерелом. На місці появи Богородиці була побудована дерев’яна капличка, що стояла на палях, вбитих у мулистий берег річки Молодьківки (Кошелівки). Ікону ж перенесли до парафіяльного храму. В усі часи до образу йшли тисячі прочан, багато з них знайшли фізичне і духовне зцілення.
Священик Костянтин Карпінський (з 1853 р.), кот­рий у 1886 р. був нагороджений скуфією, а у 1885 р. отримав посаду «духовника по градскому благочынию Новоград-Волынского уезда», отримував 300 руб. (є підстава вважати, що він часто гостював у батьків Лесі Українки), псаломщик Я.Ігнатович і пономар П.Тичинський — 50 і 38 руб. відповідно.
Син Костянтина Карпінського Аркадій після закінчення Волинської духовної семінарії, у 1873 р., вступив у Московську духовну академію і закінчив її кандидатом; прийняв чернецтво з іменем Аркадія і був призначений у Могилевську духовну семінарію інспектором. Зведений до сану архімандрита, а з листопада 1893 р. — переведений на посаду ректора в Новгородську духовну семінарію. З листопада 1897 р. — епископ Туркестанський і Ташкентський. 19 травня 1898 р. він затверджений у якості пожиттєвого члена Імператорського Православного Палестинського товариства. З 18 грудня 1902 р. — епископ Рязанський і Зарайський. Нагороджений орденами св. Станіслава 3-го ступеня, св.Анни 3-го і 2-го ступеня, св.Кн.Володимира 3-го ступеня й іншими нагородами. Служіння Владики Аркадія в Рязанській єпархії тривало до 1906 р. Він похований в Іверському Валдайському монастирі Новгородської єпархії 17 серпня 1913 р.
Звертаючись до прихожан із прощальною промовою 10 листопада 1902 року, священик К.Карпінський сказав: «Я нигде не видел и даже не слышал, чтобы прихожане когда-нибудь, а особенно в нашем околотке, оказали подобную признательность своему приходскому священнику или при переходе из прихода на приход, или по выходе за штат. Вы одни, вы первые в нашем околотке сделали неподражаемый пример поднесением мне Иконы Спасителя и наперснаго креста — в знак искренней благорасположенности и признательности ко мне — своему приходскому священнику. Поэтому я благодарю вас от души и от сердца за добрую память вашу обо мне. Чувствительно благодарю вас за то, что вы вспомнили и не забыли пятидесятилетней моей службы в Яруни».
Священиком у Яруні з 1902 р. був Карпінський Іоан Костянтинович (1872-1917), котрий був членом IV Державної Думи, де працював у комісії з народної освіти, а також упродовж
1911-1913 років обіймав посаду спостерігача училищ і сільських шкіл. Він до 1902 р. був учителем церковноприходської школи, в 1891 р. закінчив духовну семінарію. У звіті про церковноправославні школи Волинської єпархії за 1908-1909 р. його відзначали як одного із кращих вчителів повіту. І. Карпінський був депутатом єпархіальних з’їздів, членом єпархіальної ради, помічником благочинного.

До приходу Ярунської церкви у 1845 р. була приписана церква села Юрківщина св.Чудотворців Косми і Даміана, побудована 1784 р. на кошти поміщика Вільнера. Споруда у вигляді корабля була дерев’яною.
У рапорті Благочинного Новоград-Волинського міського округу протоієрея Філарета Ненадкевича від 3 листопада 1903 р., з нагоди відкриття у Юрківщині новозбудованої церкви, було відзначено: «Новосозданный храм отличается благолепием. Построен он на высоком каменном фундаменте, в виде креста, украшен
5 куполами, не считая купола на колокольне; внешняя и внутренняя отделка произведена со всею тщательностью. Не достает только храму нового иконостаса: поставленный теперь иконостас перенесен из старой местной церкви и не вполне удовлетворителен, впрочем, не столько с точки зрения письма икон, сколько в том отношении, что по размерам своим не соответствует новостроенному храму. Молящихся может поместиться в храме более
300 человек. Особенную красоту храму сообщает то, что он находится в наиболее живописном уголке села.
Основание новосозданному храму положено было 3 августа 1903 года, при предместнике нынешнего приходского священника о.Константине Карпинском. Прихожане, которых числится в Юрковщине всего 573 человека, не щадили своих усилий и материальных затрат на постройку храма».
На свято Покрови 1905 р. дочка поміщика с.Юрківщина Зофія Рокоссовська, римо-католицького віросповідання, пожертвувала 140 руб. на встановлення іконостаса в місцевій церкві, а прихожани зібрали 200 руб. на встановлення кіота з іконою Св.Трійці і 1500 руб. на встановлення іконостаса. Копії метричних книг зберігалися з 1813 р., а сповідальні відомості — з 1821 р. Побудовою церкви опікувався граф Й.Потоцький.
У дерев’яній церкві, що має велику цінність як приклад розвитку на початку XX ст. поширеного на Волині типу п’ятизрубного храму, з 1936 по 1941 р. знаходився колгоспний склад…
Ще у кінці XX ст. у церкві була обрамлена золотом і сріблом ікона «Великомучениця Варвара». Найціннішою є ікона «Дванадцять апостолів», датована XVI ст. Також — ікони «Смерть апостола Павла» і «Бесіда Ісуса з самарянкою», написані Олексієм Буняком, родом із села Малий Молодьків. На території церкви є могила протоієрея І. Процюка, ­котрий правив у Яруні 36 років.
Сто років тому, 14 жовтня, на Покрову, у селі Ярунь вперше зазвучали дзвони новозбудованого храму.