25 ГРУДНЯ — РІЗДВО ХРИСТОВЕ ВІДЗНАЧАЮТЬ РИМО-КАТОЛИКИ

З 336 року Римо-католицька церква щороку відзначає 25 грудня як день народження Ісуса Христа. Саме в цей рік у Римі було вперше задокументовано святкування Різдва. Різдво Христове — одне з найважливіших християнських свят. Католики — Західна Європа, Північна та Південна Америка, Австралія, країни Африки й Азії — відзначають його 25 грудня. Це державне свято в понад 140 країнах світу. Зміст свята — легенда про народження Дівою Марією Сина Божого Ісуса Христа. Воно — найбільш урочисте в католицизмі, з трьома церковними богослужіннями, що здійснюються опівночі, на світанку і вдень (тобто — в лоні Отця, у лоні Богоматері й у душах віруючих). Святкування Різдва починається зі сходом першої вечірньої зорі, яка сповістила всьому світу про час народження Сина Божого. Різдво відзначається протягом восьми днів (октави). Святкування Різдва завершується 1 січня, коли з особливою урочистістю відзначається День Пресвятої Богородиці.
Євангельське оповідання свідчить про те, що три волхви, котрі прийшли поклонитися немовляті Ісусові, піднесли Йому дари — золото, ладан та смирну, Це лягло в основу традиції дарувати в різдвяні дні дітям і один одному подарунки.
У католицьких костелах із XIII століття облаштовувалися невеликі ніші, в яких зображувалися сцени з легенди про народження Христа за допомогою фігурок із дерева, порцеляни, розфарбованої глини. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, а й у будинках, перед Різдвом. Вони стоять кілька тижнів до Свята свічок, 2 лютого. Раніше євангельські сцени в католицьких країнах розігрувалися парафіянами, ці народні уявлення пізніше перемістилися на площі.
Різдвяні свята ознаменовані поєднанням церковних і народних звичаїв. У католицьких країнах добре відомий звичай ходіння по домівках дітей та молоді в масках і шкурах тварин із піснями і добрими побажаннями, аналогічний колядуванню. У відповідь молодь отримує подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі. Звичай цей неодноразово засуджувався церковною владою, він не був узгоджений із суворими правилами. Поступово з привітаннями стали ходити тільки до родичів, сусідів і близьких друзів. За традицією, цього дня прийнято збиратися всією сім’єю за різдвяним обідом, а святковий стіл прикрашають традиційні страви — для кожної країни свої. Характерним елементом свята Різдва є звичай встановлювати в будинках ялинку. Ця традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина — вічнозелена рослина — була символом життя і родючості.
На наших українських землях традиційною різдвяною стравою стала кутя — варена пшениця з медом. Пшениця є символом вічності, бо її зерно щороку оживає. А мед — символ вічного щастя святих у небі. Деякі автори сходяться на думці, що кутя — це залишок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні смерті мучеників або померлих. Кожний регіон, навіть кожний дім, має свої рецепти приготування куті. Крім того, на столі з’являється багата вечеря, що традиційно складається з 12 страв. Це — символ 12-ти місяців минулого року, за які ми складаємо Богові подяку, та 12 місяців майбутнього року, які ми віддаємо у руки Христа з проханням про благословення.
Римо-Католицька церква не наказує, щоб вечеря була пісна, проте, ця традиція на наших землях є вже віками вписана у свят-вечір, тому варто було б її зберігати. Оскільки в подіях Різдва Христового свою роль відіграли тварини — Ісус народився у хліві серед худоби, — тому у цей вечір уся домашня худоба також отримує вдосталь запашної їжі. Таким чином радість Христового Різдва поширюється на всю природу.
Існує також обряд ламання облатки. Облатка — це такий прісний хліб, яким під час вігілійної вечері діляться її учасники. Відбувається це таким чином: з появленням вечірньої зірки вся родина збирається довкола святкового столу. При світлі свічок усі співають якусь колядку, потім усі моляться перед їжею, і голова родини складає усім святкові побажання. Після цього члени родини складають побажання один одному. При цьому один в одного відломлюють шматочок облатки. Взаємне ділення хлібом є виразом примирення та любові.
За святковим столом залишають одне вільне місце. На тарілку кладеться облатка. У цьому жесті можна побачити зв’язок з очікуванням Месії під час пасхального седеру у юдеїв. Кожний дім повинен був бути готовим на прийняття Месії до себе. Ми, християни, також очікуємо Христа, Його славного повернення. Сьогодні Він може прислати своїх посланців. Отже, це вільне місце приготовлено для якогось гостя — бідного чи сироти. Приймаючи їх за стіл, ми, згідно зі словами Ісуса, приймаємо до себе самого Христа.
ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ
Сполучені Штати Америки. Американці дуже люблять дарувати одне одному подарунки. Вони складають їх під розкішну ялинку протягом усього передсвяткового тижня. Діти в різдвяну ніч отримують подарунки від Санта-Клауса й залишають йому під ялинкою цукерки — на випадок, якщо добрий дідусь зголодніє. Мешканці невеликих міст на Різдво ходять одне до одного в гості і співають різдвяні пісні.
Канада. Увечері 24 грудня діти рано лягають спати, щоб скоріше отримати подарунки від Санти. А дорослі, повернувшись із Різдвяної служби, сідають за пишно накритий святковий стіл. У переддень Різдва театри організовують концерти різдвяних пісень, на яких панує святкова атмосфера. Актори і глядачі всі разом співають пісні й водять хороводи.
Норвегія. У Норвегії всі діти з нетерпінням чекають на початок спеціальної різдвяної програми по телевізору. О 3 годині вся сім’я зазвичай іде на святкову службу до церкви. Багато хто цього дня провідує могили померлих родичів. Увечері всі збираються за урочистою вечерею, після якої вся родина береться за руки й водить хороводи з піснями навколо ялинки. Після обов’язкового чаю з печивом усі відкривають подарунки, які заздалегідь були покладені під ялинку.
Австрія. Австрійці традиційно відзначають Різдво в колі сім’ї. Тут прийнято прикрашати ялинку не іграшками, а шоколадом і мармеладом. Під час урочистої вечері всі одягаються розкішно — у свої найкращі сукні та костюми. Цього вечора прийнято не замикати вхідні двері — будь-якої миті на вечерю можуть прийти друзі або знайомі.
Іспанія. Більшість іспанців обов’язково відвідують Різдвяну месу. Перед її початком вони збираються перед храмом, щоб танцювати, взявшись за руки. Після богослужіння чимало іспанців ідуть до улюбленого ресторану, щоб відзначити Різдво в колі родичів та друзів.
Польща. Напередодні Різдва вся сім’я святково одягається і збирається за урочистою вечерею. Усі діляться облатками — тонкими прісними коржами, які символізують єдність. За традицією, в усіх чотирьох кутках кімнати ставлять снопи хліба, під скатертину кладуть сіно, а на святковий стіл ставлять особливі прибори — в пам’ять про померлих членів родини. За столом усі співають колядок і згадують минулий рік.