РIЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ЄПИСКОПА ЖИТОМИРСЬКОГО І НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКОГО НИКОДИМА БОГОЛЮБИВИМ ПАСТИРЯМ, ЧЕРНЕЦТВУ І ВСІМ ВІРНИМ ЧАДАМ ЖИТОМИРСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
Дорогі отці, брати і сестри! Сповнений духовної радості, звертаюся до вас словами традиційного різдвяного вітання: Христос Рождається!
Більше двох тисячоліть тому, вночі, люди почули слова, звернені до них із неба: «Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2,14). Велична таїна тієї благословенної вифлеємської ночі стала початком нової ери в історії людства — ери благовоління Божого.
Різдво Христове сповнило правічні очікування людей — ще в раю, одразу після гріхопадіння, перші люди отримали пророцтво надії — що «сім’я Жони зітре голову змія» (Бут. 3,15). Цього «Примирителя» (Бут. 49,10), що визволить людей від рабства гріху, прокляття і смерті, чекали праотці, про Нього пророкували пророки, вірою в Його пришестя жили старозавітні праведники.
Євангельська розповідь про Різдво Спасителя вражає величчю смирення і простоти, у яких відбулося таїнство Боговтілення. Два тисячоліття перед цим Божественним смиренням благоговіють богослови, його осмислюють поети і художники, а простий люд оспівує його у колядках. Дійсно, «не в царській палаті, навіть не у хаті» народився Спаситель — Його прийняла убога печера, у якій зазвичай пастухи ховали худобу. Ясла стали троном, а солома постіллю Тому, Хто до створення світу возсідав на пломеніючих серафимах!
Господь Іісус Христос «Принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей і з вигляду став як чоловік, упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп. 2, 7-8). Попереду приниження та страждання, кров і терновий вінець, хрест і похмурий гроб. Проте Спаситель наш смиряється ще в утробі Матері — Творець і Володар Всесвіту Він іде у Вифлеєм для перепису і записується як підданий земного царя.
Це Боже самоприниження мало одну причину — любов Бога до людини. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3,16). «Царь Небесный за человеколюбие на земли явися, и с человеки поживе» — співаємо ми в церковному піснеспіві. Він прийшов, щоб «зруйнувати діла диявола» (1 Ін. 3,8), розсіяти морок зла, неправди і недосконалості цього світу, спотвореного людським гріхом, і зцілити занепале людство. Святитель Афанасій Великий (IV ст.) висловив суть Євангелія: «Бог став людиною, щоб людину зробити богом».
Різдво Христове — свято нашого усиновлення Богу, адже через пришестя у світ Христа Спасителя ми стали дітьми і спадкоємцями Божими. Про це говорить Апостол: «Коли настала повнота часу, послав Бог Сина Свого Єдинородного, Котрий народився від жони, був під законом, щоб відкупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. А як ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!». Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Іісуса Христа» (Гал. 4, 4-7).
У Христовому Різдві люди отримали Бога поміж себе — «Слово стало плоттю і вселилося між нас, повне благодаті й істини» (Ін. 1,14), щоб ми мали життя вічне (Ін. 6,54). І це не легенда чи гарний афоризм — це реальність, актуальна для кожної віруючої душі, — кожен із нас отримує завдаток вічного життя у Божественній Євхаристії.
Місто Різдва — Вифлеєм — у перекладі з єврейської означає «дім хліба». Таємничий зміст цієї назви відкривається Різдвом Христа — Хліба живого, який зійшов з небес (Ін. 6,51). Щоразу на Божественній Літургії Він дарує нам Самого Себе у вигляді Євхаристичних Дарів.
Улюблені отці, брати і сестри! Закликаю кожного з вас святкувати Різдво Христове у побожності та духовній радості, присвятивши ці святі дні справам добра і милосердя.
Звертаю до вас мудрі слова преподобного Єфрема Сіріна (IV ст.):
«У ніч цю нехай ніхто не буде гнівним чи похмурим! У ніч цю, що належить Смиренному, нехай ніхто не буде надмінним і гордим! У цей день прощення не згадуймо про образи! У цей день радості не поширюймо печалі! У цей день Господь прийшов до грішників — тож нехай не підноситься праведний над грішним. У цей день Багатий став Убогим — тож нехай розділить багатий стіл свій з убогим! У цей день ми отримали Дар, хоча не просили Його, тож обдаруймо тих, хто просить нас. Цей день відчинив врата небесні для молитов наших, тож відчинімо і ми врата тим, хто просить у нас вибачення! У цей день Владика природи змінився надприродно, тож змінимо і ми свою злу волю. Сьогодні Божество відбилося на людстві, тож нехай прикраситься людство відбитком Божества!».
Дорогі отці, брати і сестри! Цього року рішенням священноначалля нашої Церкви мене було призначено єпископом Житомирським і Новоград-Волинським. Я прошу кожного з вас молитися, щоб Господь допоміг мені нести це служіння у молитві та любові, адже єпископ — це не начальник чи керівник, а батько і предстоятель місцевої церкви.
Шановні отці, благочестиві монахи та монахині, дорогі брати і сестри! Щиросердечно вітаю вас із радісним святом Різдва Христового та Новим 2012 роком! Нехай світло вифлеємської зірки осяє нашу землю та принесе мир і благополуччя у нашу державу, суспільство та кожну родину. Молитовно зичу кожному з вас здоров’я, радості, миру та любові!
Христос Рождається! Славімо Його!