В.ЛИТВИН: «У ДЕРЖАВІ УКРАЇНА МАЄ БУТИ ЄДИНА ДЕРЖАВНА МОВА — УКРАЇНСЬКА»

В.ЛИТВИН: «У ДЕРЖАВІ УКРАЇНА МАЄ БУТИ ЄДИНА ДЕРЖАВНА МОВА — УКРАЇНСЬКА»

ЗАЯВА ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
У зв’язку з політичною істерикою довкола передбаченого до розгляду Верховною Радою України «мовного питання», вважаю за необхідне заявити таке.

  1. Свою позицію з цього приводу Голова Верховної Ради України висловлював багаторазово і публічно. Вона полягає у тому, що у Державі Україна має бути єдина державна мова — українська. Разом з тим, для задоволення своїх національно-культурних повсякденних потреб люди мають право послуговуватися рідною мовою.

  2. Законопроект «Про засади державної мовної політики» було включено до порядку денного при затвердженні Плану роботи десятої сесії Верховної Ради України шостого скликання у лютому ц.р. За порядок денний сесії, який передбачає розгляд «мовного питання», проголосували 309 народних депутатів, у тому числі, 178 — з фракції Партії регіонів, 59 — з фракції «БЮТ-«Батьківщина», 19 — з фракції «Наша Україна-Народна Самооборона», 21 — з групи «Реформи заради майбутнього», 20 — з фракції «Народної Партії» і 12 позапартійних парламентаріїв.

  3. Публічно неодноразово, у тому числі, на засіданні Погоджувальної ради, я пропонував народним депутатам не педалювати теми, які є чутливими і несуть загрозу розколу і протистояння у суспільстві. Для утвердження цивілізованої мовної політики я роблю більше, ніж можу, і менше, ніж бачу, що потрібно зробити, з огляду на об’єктивні обставини.

  4. Відповідно до Конституції України і закону про Регламент, Голова Верховної Ради України не наділений правом одноосібно формувати або змінювати розклад пленарних засідань. Тому за нинішньої ситуації єдине, що я можу запропонувати — розглядати усі законопроекти на мовну тематику для більш повного розуміння важливості цієї проблеми і відповідальності кожного народного депутата за рішення, яке він прийматиме.

  5. Спроби роздмухувати протистояння у «мовному питанні», визначити ворогів, як не дивно, спрямовані не на захист української мови, а на радикалізацію ситуації в країні.

  6. Раджу організаторам таких цинічних акцій і провокацій на зразок розсилання «листів щастя про мову», відвідування моєї «малої Батьківщини», не перенапружуватися, а скеровувати свої зусилля і енергію на практичне вирішення цієї проблеми у конструктивному річищі.