Порядок прийняття спадщини
- Питання-відповідь
- 335
- коментар(і)
- 11-01-2013 23:54
Добрий день, працівники газети «Звягель»! Я хочу запитати про порядок прийняття спадщини після померлих батьків. Одні говорять, що до 6 місяців треба подати тільки заяву про прийняття спадщини, а після 6 місяців подавати документи на нерухоме майно. Інші говорять, що треба разом із заявою і документами подавати. І ще, якщо немає в наявності деяких документів, хто займеться їх відновленням?
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Для визначення порядку прийняття спадщини спочатку необхідно визначити: час відкриття спадщини, місце відкриття, яким чином здійснюється спадкування (за законом чи за заповітом) та спосіб прийняття спадщини.
ЧАС ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ
Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Чітка законодавча регламентація питання про час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки з часом відкриття спадщини пов’язується вирішення низки важливих питань у спадковому праві. По-перше, з цього моменту починають спливати строки для прийняття спадщини. По-друге, від знання чи незнання часу відкриття спадщини кредиторами, залежить початок і тривалість строку для пред’явлення ними претензій до спадкоємців. По-третє, з моменту, коли відкрилася спадщина, спадкоємцям належить право на майно, що входить до її складу. По-четверте, спадкоємцями вважаються особи, які є живими на час відкриття спадщини.
У разі, коли спадщина відкривається внаслідок оголошення фізичної особи померлою, в судовому порядку часом відкриття спадщини, за загальним правилом, буде день вступу в законну силу судового рішення про оголошення особи померлою. Проте за судом закріплене право, крім прийняття рішення про оголошення особи померлою, ще й зазначити у рішенні припущену дату смерті такої особи, якщо у суду є підстави припускати її загибель від конкретного нещасного випадку, стихії, аварії, воєнних дій тощо.
МІСЦЕ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ
Положення ст.1221 ЦК України визначають місце відкриття спадщини, як останнє місце проживання спадкодавця.
Важливість правильного встановлення місця відкриття спадщини, в першу чергу, зумовлено тим, що за цим місцем визначається та нотаріальна контора, до якої мають звернутися спадкоємці із заявою про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, яка вживає заходи з охорони спадкового майна та видає свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, в цілому за місцем відкриття спадщини визначається той нотаріус, який здійснюватиме оформлення спадкової справи.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.
СПАДКОЄМЦІ ЗА ЗАКОНОМ
Прийняття спадщини за законом передбачає отримання спадщини відповідно до черговості спадкоємців, в наступному порядку:
За загальним правилом, частки у спадщині кожного зі спадкоємців однієї черги є рівними. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадщину, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги. Також потрібно відзначити, що прийняття спадщини за законом має місце лише у випадку, коли воно не було змінено заповітом спадкодавця.
СПАДКОЄМЦІ ЗА ЗАПОВІТОМ
Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які особи, не залежно від сімейних чи родинних зв’язків зі спадкодавцем. У деяких випадках прийняття спадщини може відбуватися одночасно і за законом, і за заповітом (наприклад, якщо заповіт стосується лише частини майна спадкодавця). Але і в першому, і в другому випадку прийняття спадщини має відбутися не пізніше шести місяців після смерті спадкодавця — відкриття спадщини.
СПОСІБ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
Спосіб прийняття спадщини залежить від факту постійного спільного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини.
Якщо спадкодавець і спадкоємець постійного проживали на час відкриття спадщини разом (що може бути підтверджено довідкою — з ЖЕКу, ОСББ, органу місцевого самоврядування тощо) або факт такого проживання був встановлений за рішенням суду в порядку окремого провадження, то спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Аналогічне правило поширюється і на прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена: вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови ними від прийняття спадщини.
Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, то для прийняття спадщини йому необхідно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Така заява має бути подана спадкоємцем особисто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заяву про прийняття спадщини можна подати безпосередньо уповноваженому нотаріусу або відправити поштою. Якщо заява про прийняття спадщини направляється нотаріусу поштою, то підпис спадкоємця на заяві має бути обов’язково засвідчений нотаріально. Лист повинен бути цінним, з описом вкладення та повідомленням про вручення. Наявність підтверджуючих документів про вручення заяви нотаріусу допоможе уникнути багатьох неприємних ситуацій в майбутньому.
Якщо у заяві, яка прийшла поштою, підпис спадкоємця не буде засвідчений нотаріально, нотаріус повинен прийняти заяву, завести спадкову справу, а також запропонувати спадкоємцю належним чином оформити заяву на прийняття спадщини або прибути особисто до нотаріальної контори для оформлення необхідних документів.
Подача інших документів, крім заяви на прийняття спадщини, на даному етапі не є обов’язковою. Це обумовлено тим, що нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, склад майна спадкодавця лише на другій стадії оформлення спадщини.
Таким чином, якщо спадкоємці обмежені в часі, то всі необхідні документи, крім заяви про прийняття спадщини, вони можуть подати пізніше на вимогу нотаріуса. Але, якщо на момент відкриття спадщини наявні всі документи, то краще їх подати в якості додатків до заяви.
Подана заява про прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, — він продовжується до трьох місяців.
Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, вважається таким, що спадщину не прийняв.
Водночас ЦК України передбачає 2 підстави, коли спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може в подальшому отримати частку, що йому належить:
За відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, спадщина в судовому порядку визнається відумерлою і переходить у комунальну власність.
У випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на спадкове майно, визнання права власності на спадщину здійснюється у судовому поряду.
Якщо ж спадкоємець вчасно виконав всі необхідні дії, то після закінчення 6-ти місяців з дня відкриття спадщини, нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом.
Г.ПОДЕЙКО, м.Новоград-Волинський
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Для визначення порядку прийняття спадщини спочатку необхідно визначити: час відкриття спадщини, місце відкриття, яким чином здійснюється спадкування (за законом чи за заповітом) та спосіб прийняття спадщини.
ЧАС ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ
Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Чітка законодавча регламентація питання про час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки з часом відкриття спадщини пов’язується вирішення низки важливих питань у спадковому праві. По-перше, з цього моменту починають спливати строки для прийняття спадщини. По-друге, від знання чи незнання часу відкриття спадщини кредиторами, залежить початок і тривалість строку для пред’явлення ними претензій до спадкоємців. По-третє, з моменту, коли відкрилася спадщина, спадкоємцям належить право на майно, що входить до її складу. По-четверте, спадкоємцями вважаються особи, які є живими на час відкриття спадщини.
У разі, коли спадщина відкривається внаслідок оголошення фізичної особи померлою, в судовому порядку часом відкриття спадщини, за загальним правилом, буде день вступу в законну силу судового рішення про оголошення особи померлою. Проте за судом закріплене право, крім прийняття рішення про оголошення особи померлою, ще й зазначити у рішенні припущену дату смерті такої особи, якщо у суду є підстави припускати її загибель від конкретного нещасного випадку, стихії, аварії, воєнних дій тощо.
МІСЦЕ ВІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ
Положення ст.1221 ЦК України визначають місце відкриття спадщини, як останнє місце проживання спадкодавця.
Важливість правильного встановлення місця відкриття спадщини, в першу чергу, зумовлено тим, що за цим місцем визначається та нотаріальна контора, до якої мають звернутися спадкоємці із заявою про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, яка вживає заходи з охорони спадкового майна та видає свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, в цілому за місцем відкриття спадщини визначається той нотаріус, який здійснюватиме оформлення спадкової справи.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.
СПАДКОЄМЦІ ЗА ЗАКОНОМ
Прийняття спадщини за законом передбачає отримання спадщини відповідно до черговості спадкоємців, в наступному порядку:
- діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, батьки;
- рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся і дідусь, як з боку батька, так і з боку матері;
- рідні дядько і тітка спадкодавця;
- особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5-ти років до відкриття спадщини;
- інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
За загальним правилом, частки у спадщині кожного зі спадкоємців однієї черги є рівними. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадщину, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги. Також потрібно відзначити, що прийняття спадщини за законом має місце лише у випадку, коли воно не було змінено заповітом спадкодавця.
СПАДКОЄМЦІ ЗА ЗАПОВІТОМ
Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які особи, не залежно від сімейних чи родинних зв’язків зі спадкодавцем. У деяких випадках прийняття спадщини може відбуватися одночасно і за законом, і за заповітом (наприклад, якщо заповіт стосується лише частини майна спадкодавця). Але і в першому, і в другому випадку прийняття спадщини має відбутися не пізніше шести місяців після смерті спадкодавця — відкриття спадщини.
СПОСІБ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
Спосіб прийняття спадщини залежить від факту постійного спільного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини.
Якщо спадкодавець і спадкоємець постійного проживали на час відкриття спадщини разом (що може бути підтверджено довідкою — з ЖЕКу, ОСББ, органу місцевого самоврядування тощо) або факт такого проживання був встановлений за рішенням суду в порядку окремого провадження, то спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Аналогічне правило поширюється і на прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена: вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови ними від прийняття спадщини.
Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, то для прийняття спадщини йому необхідно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Така заява має бути подана спадкоємцем особисто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заяву про прийняття спадщини можна подати безпосередньо уповноваженому нотаріусу або відправити поштою. Якщо заява про прийняття спадщини направляється нотаріусу поштою, то підпис спадкоємця на заяві має бути обов’язково засвідчений нотаріально. Лист повинен бути цінним, з описом вкладення та повідомленням про вручення. Наявність підтверджуючих документів про вручення заяви нотаріусу допоможе уникнути багатьох неприємних ситуацій в майбутньому.
Якщо у заяві, яка прийшла поштою, підпис спадкоємця не буде засвідчений нотаріально, нотаріус повинен прийняти заяву, завести спадкову справу, а також запропонувати спадкоємцю належним чином оформити заяву на прийняття спадщини або прибути особисто до нотаріальної контори для оформлення необхідних документів.
Подача інших документів, крім заяви на прийняття спадщини, на даному етапі не є обов’язковою. Це обумовлено тим, що нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, склад майна спадкодавця лише на другій стадії оформлення спадщини.
Таким чином, якщо спадкоємці обмежені в часі, то всі необхідні документи, крім заяви про прийняття спадщини, вони можуть подати пізніше на вимогу нотаріуса. Але, якщо на момент відкриття спадщини наявні всі документи, то краще їх подати в якості додатків до заяви.
Подана заява про прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, — він продовжується до трьох місяців.
Спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, вважається таким, що спадщину не прийняв.
Водночас ЦК України передбачає 2 підстави, коли спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може в подальшому отримати частку, що йому належить:
- за письмовою згодою усіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину;
- за судовим рішенням, прийнятим на підставі позову такого спадкоємця.
За відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, спадщина в судовому порядку визнається відумерлою і переходить у комунальну власність.
У випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на спадкове майно, визнання права власності на спадщину здійснюється у судовому поряду.
Якщо ж спадкоємець вчасно виконав всі необхідні дії, то після закінчення 6-ти місяців з дня відкриття спадщини, нотаріусом видається свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом.
Коментарі відсутні