Магія вишивки: янголятка — до вагітності, золота рибка — до успіху у бізнесі, червоні маки — для «чоловічої сили»…

Існує традиційна вишивка, до якої усі ми звикли — на серветках, рушниках, вишиванках тощо. А є ще нестандартна, з оригінальним творчим підходом. Скажімо, кого не здивує вишита картинка із прикольним побажанням на день народження або листівка з вишитою вставкою? Чи саморобний мішечок щастя, у який кожен може «вкласти» те, що йому заманеться? Або чохол із вишивкою для мобільного телефону? Ексклюзивність таких майстерних речей щонайменше свідчитиме про ваш гарний смак, а також нагадуватиме власнику про вигадливого автора подарунку.
Це той випадок, коли звичайний хрестик здатен «заговорити». І не просто так, а з гумором, креативом і, навіть, із таємним сенсом… Виявляється, із вишивкою пов’язані не лише давні обряди і символи, а й сучасні прикмети! Про це і не тільки — у нашій розмові з Іриною МІНЄЄВОЮ, котра свого часу досить несподівано відкрила у собі талант вишивальниці і вже встигла «начудити» багато цікавих речей. Загалом такі вироби прийнято називати «хендмейд» — з англійської перекладається як «те, що зроблено руками». Але, окрім рук, тут не обійтися без душі — аби зробити усі ці картини, органайзери, подушечки для голок, «маячки» для ножиць (таке ще придумати треба!) чи новорічні іграшки.
— Ірино, ти економіст із творчим мисленням — це вже саме по собі цікаво. Як і те, що надихають тебе, в принципі, буденні речі, у яких не кожен спроможний побачити щось оригінальне. Як це тобі вдається?
— Дуже дякую, мені надзвичайно приємно, що те, чим я займаюся, подобається іншим людям. А вдається це мені тому, що вишивка — це невичерпне джерело для творчості. Раніше я, як і більшість людей, мала про це дуже приблизне уявлення, а коли пішла у декретну відпустку вісім років тому, — відкрила для себе нове захоплення. Існує стільки цікавого, що у вишивальниць є такий жартівливий вислів: «Кінця світу не буде, бо ми ще не все вишили!» Сьогодні вишивка для мене — це натхнення і розрада, чудовий спосіб відпочинку. Якщо треба відволіктися від цифр та спілкування з людьми, то беру голку і «малюю», адже завжди захоплювалася тими, хто уміє малювати по-справжньому. Хоча у моєму житті є ще багато всього: основна робота, сім’я, якій намагаюся приділяти побільше уваги, захоплення кулінарією, вирощування фіалок тощо.
— На твоєму прикладі розумієш, що вислів «вишиваю хрестиком» не завжди означає, що йдеться про монотонну роботу. Адже ти цим «гориш», правда?
— Так, бо насправді «хрестиком» можна вишити дуже оригінальні візерунки. Наприклад, мені до вподоби техніка за ілюстраціями художника Тая Вілсона (Ty Wilson) — це чудова контурна графіка. Складається враження, що малюнок створений кількома контурами, а ще є простір для того, щоб домислити сюжет… Колись ця техніка так мене захопила, що я спробувала самостійно створювати схеми. Щоправда, через брак часу частіше використовую у роботі вже існуючі схеми. Мені подобається шукати нестандартні рішення, як це було з органайзером для вишивки, з цього приводу організувала майстер-клас для одного сайту. Вважаю, що у справжньої жінки усе має бути красивим, навіть банальне побутове приладдя. А органайзер «живе» зараз у Тюмені — 2/3 своїх робіт я подарувала.
— До речі, ти є модератором форуму «Вишивка хрестиком». Розкажи про це детальніше, будь ласка.
— Це київський форум (http://forum.stitchua.com/) для вишивальниць. Сьогодні на форумі зареєстровано понад п’ять тисяч користувачів. Ми спілкуємося, ділимося порадами, вишивками, техніками, спільно проводимо дозвілля. Наприклад, є у нас така колективна гра «Робін» — коли вишивальниці з різних міст (можна й з одного) по колу вишивають спільну роботу: кожна свій «шматочок», який потім відсилають поштою одна одній. Чим більше учасників беруть участь у грі, тим довше вона триває. У мене вдома теж є така картина, яку вишивала я і ще три вишивальниці: з України (м.Дніпропетровськ), Білорусі (м.Гомель) та Росії (м.Санкт-Петербург). До речі, форумчани нерідко зустрічаються у реальному житті. Я, наприклад, нещодавно побувала на екскурсії у Санкт-Петербурзі.
— Вишивку вважають потужним інструментом у здійсненні мрій. Чому саме?
— Це взагалі дуже цікава тема. Хтось вірить у фен-шуй, а ми — у вишивальні прикмети. Магія хрестиків дійсно працює! Вона — у силі думок та у вірі, яку ­вишивальниця вкладає у роботу. Недаремно є приказка: «У що віриш, те й отримаєш». Згадайте, у слов’янській вишивці завжди містилося багато символів, які дійшли до наших часів, особливо у рушниках, сорочках — невипадково ці речі здавна є нашими оберегами.
Ви, напевно, замислювалися над тим, що означає той чи інший орнамент. Особливо важливо, коли це подарунок, адже подарувати хочеться не просто гарну річ, але й удачу, щастя, здоров’я та кохання. Крім того, існує багато прикмет, пов’язаних із вишивкою. Я провела опитування на нашому форумі: чи допомагали людям вишивки у здійсненні бажань? Зі 124-х опитаних лише 8 дали негативну відповідь!
— Тобі відомі конкретні випадки, коли вишивка мала вирішальний вплив на долю людей?
— Знаменита прикмета для тих, хто бажає мати дітей, — вишити трьох янголят. З де­ся­ти знайомих мені жінок, котрі вишили картину з янголятами, дев’ять — уже народили! Одна моя зна­йома вісім років намагалася безрезультатно завагітніти, а коли вишила, — народила дівчинку.
— А які ще прикмети існують?
— Вишиті хатинки — це до власного житла, квіткові поля (особливо червоні маки) — до «чоловічої» сили. Наприклад, півонія вважається квіткою закоханих, що символізує пристрасть, тому картини із нею краще вішати у спальні. Хоча з часом ці картини радять поміняти, бо згодом вони здатні спровокувати невірність. Так само, як і зображення одиноких людей (ще гірше — роздягнених), тому раджу вишивати щасливі пари. Щоб прискорити весілля, можна вишити обручки на червоному фоні, а символами здоров’я вважаються вишиті журавлі та персики. Золота рибка чи корабель із вітрилами — до грошей та успіху у бізнесі. Картина не повинна висіти навпроти входу, а має «плисти додому», бути зверненою всередину оселі. Тварини і люди у парах — до пари в особистому житті, маяк — до змін на краще у роботі. Звісно, хтось вірить у це, а хтось — ні. Я дотримуюся думки, що ми самі програмуємо багато чого у своєму житті.
— Що ж, гарних ідей і ­натхнення!