7 квiтня — свято Благовiщення

Цього дня церкви, що живуть за юліанським календарем, відзначають одне з найбільших дванадесятих свят — Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. В основі свята — «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії (звідси і Благовіщення) про народження у неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.


Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з’явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого».
І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).
У Назареті, на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Діві Марії, побудований храм на спомин про Благовіщення Богородиці.
Святкування Благовіщення встановлене церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, св. Атанасій Великий пояснював дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив людину в день 25 березня (7 квітня за новим стилем). Піст у цей день послаблюється — дозволяється вживати рибу та вино.
В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. У народі цей день ще називали «третьою зустріччю весни» (після Стрітення і Сорока Святих). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, а Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.
У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив».
Вважалося, що люди працювати цього дня не повинні, адже навіть птахи гнізд не в’ють — настільки це велике свято.
Зранку в церкві правлять урочисту службу, святять проскури. Пасічники потім «частують» своїх бджіл благовіщенською проскурою, щоб ті добре роїлися. Якщо благовіщенську проскуру перетерти на порошок, змішати з землею та посіяти з чотирьох кутів свого поля, то це, за народними уявленнями, забезпечить добрий урожай, дощ ниву не минатиме. А якщо благовіщенську проскуру закопати в землю на полі, то й град цьому полю не страшний. Свяченій проскурі приписуються й неабиякі лікувальні властивості, зокрема, вона може допомогти хворому на пропасницю.
Крім того, українські селяни спостерігали за погодою. Вважали: яка погода на Благовіщення — така й на Великдень буде. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, — весна буде тепла.