Чим небезпечний сказ. Як його уникнути
- Ваше здоров'я
- 64
- коментар(і)
- 12-08-2016 01:10
Сказ — гостре вірусне захворювання, що передається при укусі або обслиненні рани хворою на сказ твариною. Характеризується ураженням центральної нервової системи (водобоязнь, судоми, галюцинації, паралічі) і закінчується смертю.
На сказ хворіють дикі й свійські тварини. «Дикий» сказ розвивається в диких тварин (вовки, лисиці, песці). У дрібних гризунів (миші-полівки, кажани) захворювання проявляється тривалим безсимптомним періодом.
Серед свійських тварин на сказ хворіють собаки, коти, корови, коні, свині.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людей триває 1-3 міс., може скоротитися до 7-8 днів або збільшуватися до 1 року.
Спостерігаються три стадії захворювання: провісників (депресія); збудження (буйна); паралічів (зі смертельним результатом).
Профілактика та заходи в осередку. Профілактичні заходи ведуться у двох напрямках: боротьба з носіями інфекції і попередження розвитку захворювання у людини, яку покусала або ослинила скажена тварина. Боротьба із джерелом інфекції передбачає правильний режим утримання собак і котів, знищення бродячих, профілактичну вакцинацію домашніх і службових собак.
При укусі або ослиненні людини скаженою або підозрілою твариною треба промити рану мильним розчином, обробити її краї йодною настойкою; в перші 30 хв. після укусу доцільно присипати рану порошком антирабічного імуноглобуліну. Обов’язково провести екстрену профілактику правця в травматологічному пункті.
Антирабічні щеплення проводяться при допустимому або наявному інфікуванні людини. Відповідно розрізняють щеплення за умовними і безумовними показаннями. У першому разі їх призначають при укусах в лице, голову, кисті рук, множинних укусах по тілу, завданих здоровими тваринами (за тваринами при цьому ведеться десятиденне спостереження). Потерпілому вводять тільки антирабічний імуноглобулін або антирабічну вакцину.
При поодиноких укусах в кінцівки, тулуб і сприятливих епідеміологічних даних про тварину щеплення за умовними показаннями не проводяться.
Імунізацію за безумовними показаннями призначають при укусах, завданих явно скаженими, невідомими та дикими тваринами, а також тоді, коли діагноз сказу у тварини залишився нез’ясованим. При визначенні дози, тривалості курсу щеплень враховують характер контакту (ослинення, укуси різного ступеня тяжкості) і місце рани. Вакцинація проводиться культуральною інактивованою антирабічною вакциною за спеціальною схемою. У тяжких випадках її комбінують із введенням антирабічного імуноглобуліну. Щеплення здійснюють у лікувальному закладі.
На сказ хворіють дикі й свійські тварини. «Дикий» сказ розвивається в диких тварин (вовки, лисиці, песці). У дрібних гризунів (миші-полівки, кажани) захворювання проявляється тривалим безсимптомним періодом.
Серед свійських тварин на сказ хворіють собаки, коти, корови, коні, свині.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людей триває 1-3 міс., може скоротитися до 7-8 днів або збільшуватися до 1 року.
Спостерігаються три стадії захворювання: провісників (депресія); збудження (буйна); паралічів (зі смертельним результатом).
Профілактика та заходи в осередку. Профілактичні заходи ведуться у двох напрямках: боротьба з носіями інфекції і попередження розвитку захворювання у людини, яку покусала або ослинила скажена тварина. Боротьба із джерелом інфекції передбачає правильний режим утримання собак і котів, знищення бродячих, профілактичну вакцинацію домашніх і службових собак.
При укусі або ослиненні людини скаженою або підозрілою твариною треба промити рану мильним розчином, обробити її краї йодною настойкою; в перші 30 хв. після укусу доцільно присипати рану порошком антирабічного імуноглобуліну. Обов’язково провести екстрену профілактику правця в травматологічному пункті.
Антирабічні щеплення проводяться при допустимому або наявному інфікуванні людини. Відповідно розрізняють щеплення за умовними і безумовними показаннями. У першому разі їх призначають при укусах в лице, голову, кисті рук, множинних укусах по тілу, завданих здоровими тваринами (за тваринами при цьому ведеться десятиденне спостереження). Потерпілому вводять тільки антирабічний імуноглобулін або антирабічну вакцину.
При поодиноких укусах в кінцівки, тулуб і сприятливих епідеміологічних даних про тварину щеплення за умовними показаннями не проводяться.
Імунізацію за безумовними показаннями призначають при укусах, завданих явно скаженими, невідомими та дикими тваринами, а також тоді, коли діагноз сказу у тварини залишився нез’ясованим. При визначенні дози, тривалості курсу щеплень враховують характер контакту (ослинення, укуси різного ступеня тяжкості) і місце рани. Вакцинація проводиться культуральною інактивованою антирабічною вакциною за спеціальною схемою. У тяжких випадках її комбінують із введенням антирабічного імуноглобуліну. Щеплення здійснюють у лікувальному закладі.
А.БЛАГОДИР, завідуючий травматологічним відділенням Новоград-Волинського міськрайТМО
Коментарі відсутні