Чому підприємці звільняють працівників та переводять їх на цивільно-правові угоди? Які ризики несуть обидві сторони?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Наш роботодавець запропонував замінити трудовий договір на цивільно-правову угоду. Мотивує це тим, що йому немає чим платити «нову мінімалку» та податки з неї. Прошу роз’яснити, в чому відмінність трудового договору від цивільно-правової угоди? Та чи має право роботодавець платити менше «мінімалки» за такою угодою?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Дійсно, з 1 січня, коли розмір мінімальної зарплати збільшився вдвічі (до 3200 грн.), багато підприємців, особливо малий бізнес, опинились у вкрай важкому фінансовому стані. Більшість із них досі не може оговтатись від обвалу гривні та постійних реформ і змін, від яких чомусь стає все гірше та гірше.
Тому чергову новину про підняття «мінімалки» в два рази українці сприйняли по-різному.
Одні раділи та сподівались, що зростуть і їх доходи, які внаслідок девальвації гривні перетворились на «копійки».
Натомість підприємці брались за голову, не знаючи, чим платити збільшену зарплату.
Настав січень і виявилось, що мінімальна зарплата, яку отримує на руки працівник, складає не 3200 грн., а, за мінусом податків, лише трохи більше 2500 грн., яку і так отримувала переважна більшість населення. Для інших працівників, які отримували «на руки» більше 2500 грн., відбулось несуттєве підняття зарплати, або взагалі зарплата залишилась на рівні 2016 року.
Але, внаслідок такого стрімкого підняття, чомусь збільшились не реальні доходи громадян, а податки і збори, які розраховуються з мінімальної зарплати.
Тому підприємці почали вишукувати обхідні шляхи, як заощадити на податках та не попастись на «космічні» штрафи Держпраці.
Одні змирились та нараховують і сплачують нову «мінімалку», інші вирішили перевести працівників на цивільно-правові угоди, відповідно до яких — не лімітований розмір мінімальної заробітної плати.
Працівники при цьому не завжди розуміють різницю між поняттями «трудовий договір» та «робота на умовах цивільно-правової угоди».
ВІДМІННІСТЬ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ВІД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ УГОДИ
Трудовий договір треба відрізняти від цивільно-правових договорів: авторського договору, договору підряду, договору доручення та інших цивільно-правових угод, реалізація яких також пов’язана із трудовою діяльністю фізичних осіб. Який договір краще укласти, — необхідно визначити самостійно.
Основні критерії відмежування трудового договору від цивільно-правових договорів.
Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір — це угода між працівником і власником, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник зобов’язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Тобто трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.
На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір є угодою двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків.
Під час укладання трудового договору працівник зобов’язаний пред’явити трудову книжку і паспорт або інший документ, що посвідчують особу. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні надати паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Неповнолітні, яким ще не виповнилося шістнадцяти років, замість паспорта подають свідоцтво про народження.
Для укладання цивільно-правової угоди достатньо пред’явити паспорт, який посвідчує особу.
Трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання. Так, за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому, після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов’язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.
Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.
Під час укладання трудового договору працівник зобов’язується виконувати обов’язки, що входять до його трудової функції, особисто своєю працею.
Натомість, укладаючи договір підряду, підрядник відповідає за кінцевий результат праці і може залучати інших осіб до виконання роботи за договором.
За цивільно-правовими договорами підрядник зобов’язується виконати на свій страх і ризик визначену роботу за завданням замовника із його або власних матеріалів.
За трудовим договором роботу працівникові має організовувати роботодавець, створюючи працівникові необхідні умови для виконання роботи, забезпечуючи його сировиною, матеріалами та необхідними інструментами. Працівник має право на охорону праці.
У трудових договорах праця оплачується в різних формах саме за виконання працівником трудової функції у виробничому колективі, залежно від фактично витраченої її кількості та якості.
Цивільно-правові договори передбачають інший порядок оплати праці. Так, за договором підряду оплачується кінцевий результат праці підрядника, за договором доручення — виконання індивідуального конкретного завдання, за авторським договором — виконання у встановлений термін замовлення на створення будь-якого визначеного твору.
Трудове законодавство забезпечує особі, яка працевлаштовується на роботу за трудовим договором, певні гарантії. Працівник має право на «соціальний пакет»: щорічну відпустку, лікарняні та інші трудові й соціально-побутові пільги та переваги. Звільнити працівника можна лише у випадках, передбачених Кодексом законів про працю України.
За цивільно-правовою угодою відпускні та лікарняні не оплачуються. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір.
Укладаючи цивільно-правові договори на тривалий строк замість трудових, роботодавець ризикує, що їх при перевірці можуть перекваліфікувати в трудові.
Найбільш поширеною помилкою є розпливчасто написаний предмет договору, наприклад, «надання юридичних послуг», без уточнення, які саме послуги мають бути надані для виконання умов договору. Правильно буде конкретизувати, які саме послуги надаються (складання проектів договорів, представництво інтересів у суді по конкретній справі тощо).
ОПОДАТКУВАННЯ
Виплати за цивільно-правовим договором обкладаються тими самими податками і зборами, що і зарплати за трудовим договором. Одночасно з виплатою винагороди утримується ПДФО в розмірі 18% від суми виплати (п.168.1.1 ПКУ). Якщо акт виконаних робіт підписали, але не оплатили, то податок сплачується протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Крім цього, сплачується військовий збір у розмірі 1,5%.