СТРIТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження. Згідно з законом Божим, з часу визволення євреїв з єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Коли Діва Марія разом з Іосифом принесли Ісуса до храму, їх зустрів там сивий старий Симеон, який чекав зустрічі з господом вже багато років. Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником, але він все-таки не повірив у можливість народження Спасителя від Діви Марії. І тоді Дух Святий напророчив йому, що він зможе вмерти тільки тоді, коли побачить народженого Господа. Те й здійснилося. Старезний та сивий Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, якого йому пощастило нарешті побачити, вийде «на служіння спасіння людей». Звершивши все згідно з законом Господнім, Іосиф та Пресвята Діва Марія повернулися до Віфлеєма.

У народному побуті Стрітення або Стрічення здавна сприймається як зустріч зими з весною. Казали, що в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє. Селяни спостерігали у цей день багато хліборобських прикмет: ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай на полях та роїння бджіл; вітер — погана ознака; відлига — чекай пізньої весни. Казали ще й таке: «Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то жди ще стужі!» Або ж: «Як нап'ється півень води, то набереться господар біди».
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч у двір. Якщо ранком є роса — врожай, нема роси — погана ознака.
У церквах України у цей день святять воду і свічки. Такі свічки називали раніше «громичними», тому що їх ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від грому.
Коли приходили з церкви в день Стрітення, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив». Від «громичної» свічки і саме свято називалося колись, крім Стрітення, ще й Громиця.
Освячену у цей день у церкві воду використовували проти «пристріту», хвороби, що спричинена «поганим» оком. Нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.