Пам’яті Юрія Ковальського

Стелиться полем дорога,
До Суховолі веде.
В школі зібралась громада —
Юру Ковальського жде.

Тут він навчався і вірив,
Що через деякий час,
Вірші полинуть у вирій,
Піснею стануть для нас.

Серце відлунює кроки,
Слово мережить сліди.
Пам’ять не згасне без віри,
В пам’яті ти — назавжди.

Вітер дерева колише,
Матері пісня звучить.
Свій Заповіт він допише —
І в небуття відлетить.

Котиться полем дорога,
В місто над Случчю веде.
Ми не забудем ніколи,
Славний поете, тебе.
Ганна ЛЕГЕНЬКА