Про гаражну «пошесть», «гарні очі» та не тільки

Питання щодо гаражів на прибудинкових територіях має багатолітню історію. Тому тема, певною мірою, стала вже «краєзнавчою». Тим більше, що історія «вирішення» земельних питань у Новограді-Волинському — досить багата і цікава. І налічує не одне століття. Але будь-яка історія пишеться саме зараз. Нами чи на наших очах.
Одразу зауважимо, що виділення окремих земельних ділянок на прибудинкових територіях чинним законодавством не передбачено. Тим більше, ще і для будівництва гаражів. І ніякі пільги не діють.
Чому саме мова про «пошесть»? Через простоту «схеми» і «наявності» ресурсу.
Багато років тому у місті був прийнятий певний норматив у вигляді відстані від будинку. Перша ж спроба його застосувати, коли надали земельну ділянку під гараж по вул.Вокзальній, 19, закінчились гучним скандалом. Після чого про неї на багато років забули.
У 2015 р. був прийнятий новий закон. Отож, мабуть, через наближення закінчення каденції вирішили «схему» «модернізувати». Тобто, «тепер можна прибудинкову територію приватизувати» (знову таки — нормативна відстань). І вкинули першу «ластівку», надавши земельні ділянки по вул.Ушакова, 9. Навіть із порушенням благоустрою, без виїзду до існуючого під’їзду.
Тепер кожний автовласник, побачивши чи почувши про таке «диво» від міської влади, що має робити? Звісно, схопити рулетку, відміряти від будинку «заповітні» 30 метрів та бігцем бігти із заявою про виділення земельної ділянки під гараж. Бо всім відомо: «поганий приклад — заразний».
Ось яке справжнє «диво» зробила «земельна» комісія міської ради… Яка винесла ці суто незаконні рішення на розгляд сесії. У свою чергу, сесія схвалила старання «земельної» комісії. Проголосувавши, як часто трапляється, пакетом без обговорення, і надала незаконно ділянки та незаконно ухвалила рішення щодо землевпорядкувальної документації.
Чому ж незаконно? У жовтні цього року виповниться п’ять років, як введений у дію Національний стандарт щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови. Звісно, що зазначені нормативи вже не діють майже п’ять років, або діють в інших випадках. Отож, поки не виготовлена і прийнята відповідно містобудівна (проектно-технічна) документація, відповідно до Національного стандарту, межі визначаються інакше. Тобто, межі існуючих прибудинкових теренів — по «червоних лініях».
Але закон забороняє надавати землю без детального плану території. Немає у складі Генерального плану і плану зонування. На якій підставі надаються не тільки земельні ділянки, а й містобудівні умови та обмеження?
Через ту норму закону свого часу ще Держкомземом було заборонено розробляти землевпорядкувальну документацію без плану зонування чи детального плану території.
З іншого боку — так, законом «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що прибудинкова територія віднесена до спільного майна співвласників житла. Яке «не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку».
Дійсно, за цим законом прибудинкова територія може бути приватизована, але тільки як спільна власність. За відповідною процедурою з дотриманням встановлених цим законом вимог щодо оформлення. І за рахунок співвласників житла, з подальшою сплатою податку на землю.
Щодо цільового призначення прибудинкової території, то чинним законодавством щодо автотранспорту передбачена лише «відкрита автостоянка для постійного зберігання автомобілів, що належать мешканцям будинку, а також для тимчасового зберігання (гостьові автостоянки)».
І, звісно, на прибудинковій території, яка Національним стандартом віднесена до житлової, жодні пільги не діють.
Лише інвалідам війни (але і то не всім) може бути наданий дозвіл на встановлення тимчасового збірно-розбірного гаража за адресою проживання.
Але тільки інвалідам війни із захворюванням опорно-рухового апарату, які мають у користуванні мотоколяски або автомашини із ручним управлінням і за станом здоров’я не можуть користуватися відкритими автостоянками чи гаражно-будівельними кооперативами. З урахуванням санітарних та протипожежних норм, збереження існуючого благоустрою, при цьому не погіршувати умов проживання громадян. Гаражі використовуються винятково для утримання мотоколясок або автомашин із ручним управлінням. І після закінчення використання за призначенням мають бути розібраними. У спадщину/користування іншим особам вони, звісно, не передаються/надаються.
Чому, до речі, у рішеннях міської влади не вказується наявність у інваліда війни необхідних підстав та умов щодо надання дозволу, і чому замість «за адресою проживання інваліда» вказується «на прибудинковій території»?
Отож, автору важко визначити, за якими саме критеріями в кожному конкретному випадку міська влада готувала і приймала відповідні рішення. Чи то «за гарні очі» чи наявності «рідної» до влади крові? Бо законних підстав — жодних.
Врешті-решт і пільговиків на кожну будівлю стільки, що на всіх ніякого терену не вистачить. Але більшість, мабуть, усвідомлюють, що таке виділення — незаконне, «освячене» воно рішенням міської влади, чи ні. Тому заяв не подавали. Мабуть, поки…
Як саме міська влада збирається ліквідувати це«вогнище» гаражної «пошесті» на Ушакова, 9? То справа самої міської влади. Але те, що це «вогнище» треба швидко ліквідувати, мабуть, сумніву не викликає. Адже інакше «пошесть» не зупинити. Питання стоїть не тільки щодо дотримання законності, але й соціальної справедливості: «Чому комусь можна, а мені — зась?! Чи очі «не гарні», чи то кров «чужа»?» Іноді ще додають: «Хіба я не заслужив?».
Постало питання: хто відповідатиме за перетворення наших зелених зон та подвір’їв у суцільні гаражні «мінікооперативи», знищення зелених насаджень і т.д.? Тих самих подвір’їв, на яких багато з нас виросло, де зростають та граються наші діти й онуки…
Ось така, на жаль, сумна історія про роль «гарних очей» та значення «спорідненості крові» у спотворенні умов життя нашого міста…