Чому так багато «чому»?

Погодьтеся, час змінюється дуже стрімко. Суспільство (і молоді, і старі) весь час кудись поспішає, живе у стані щоденної напруги і безлічі різних проблем. Людям, навіть молодим, непросто швидко адаптуватися, призвичаїтися до такого темпу життя.
Прикро, що в такій круговерті нашого буття люди нерідко забувають про такі віковічні цінності, як увага, повага до людей, особливо, старшого віку, бажання прийти на допомогу або хоча б поспівчувати.
Прикладів подібного, на жаль, предостатньо. Трапляється, лікар байдуже ставиться до пацієнта — людини похилого віку: мовляв, нічим допомогти не зможе, вік є вік. Але ж вік — не вирок, від старості не сховається ніхто. І про це слід пам’ятати.
Не завжди відзначаються чемністю і окремі правоохоронці. Один із даїшників мало не довів до серцевого нападу ветерана-водія, який зупинився на старенькому авто біля магазину, щоб купити буханець хліба, бо поруч — автобусна зупинка, і за це вислухав від поліціянта стільки повчань, нібито, справді вчинив значне порушення ПДР...
У місті чомусь рідко поступаються місцем старикам, і навіть інвалідам, у громадському автотранспорті. Чимало зауважень і щодо доставки періодики, черг в офісах газо- і електрозабезпечення.
Проте, на щастя, є і позитивні приклади уваги, чемності в органах соцзахисту і окремих приватних підприємствах, за що велике їм спасибі.