Дивізія, якої могло би не бути

Ветерани військової служби нашого Новоград-Волинського гарнізону в колі своїх друзів і співслужбовців згадують минулі роки спільної служби і події, які припали на їх долю. І ось у ці дні несподівано в пам’яті тих, хто служив у 30-й танковій дивізії спливла дата новітньої історії. 30 липня 2003-2004 року, 15 років тому, колишнє танкове з’єднання отримало свою нову юридичну назву — 30-та танкова бригада, 2004 — 30-та окрема механізована бригада.
Передувало цій події 2 безперервних роки скорочень і реформувань, спочатку — в танкову, а згодом — і в механізовану бригаду. Адже раніше до складу дивізії входило 5 полків та 6 окремих батальйонів. Скорочення — це великий обсяг руху озброєння та техніки, здача бойових прапорів і документації в архіви і на зберігання, перепризначення офіцерів і прапорщиків на нові посади — і, нерідко, у військові частини інших гарнізонів.
Зараз вже мало хто знає і пам’ятає, що одночасно на теренах Житомирської області, внаслідок сумісного зараз реформування, скорочувались і зникали — «йшли в історію» — низка військових частин. Як, наприклад, була розформована Бердичівська навчальна дивізія та школа прапорщиків, механізований полк у Високій Печі, артилерійська бригада в Ємільчиному, авіаційний полк в Овручі.
Ліквідація очікувала і 30-ту танкову дивізію. Конкретні пропозиції з цього питання були напрацьовані в Генеральному штабі і надані до Верховної Ради України для затвердження на вищому державному рівні. Але сотням сімей військовослужбовців, тисячам новоград-волинців супутньої військової і соціальної інфраструктури пощастило, що депутат від нашого виборчого округу Володимир Михайлович Литвин у ті часи був на чолі Верховної Ради України.
Володимир Михайлович був однієї думки, що ліквідація дивізії матиме вкрай негативні наслідки. Напризволяще були б кинуті військові містечка, полігони, парки, стрільбища. Вкрай негативним фактором було і те, що офіцери і прапорщики, їх дружини і діти, відчували свою непотрібність державі.
Час, що минув від тих подій, показав, що рішення, яке відстояв Володимир Михайловмч Литвин, було правильним. «Ядро» дивізії — в першу чергу, кращі кадри офіцерів і прапорщиків збереглися в новій 30-ій окремій механізованій бригаді. Згодом бригада найкраще показала себе, коли почалися військові дії на Сході України.
Відзначаючи 15 річний ювілей, ветеранська організація 30 танкової дивізії, 30 окремої механізованої бригади, з вдячністю згадує нашого земляка Володимира Михайловича Литвина та бажає йому подальших успіхів у державотворенні і за те, що зберіг Новоград-Волинський військовий гарнізон.