З історії автопарку

«Про історію багатьох підприємств нашого міста вже написано чимало. А от про колишнє автопідприємство 05062, яке в народі називали просто — «Автопарк», писемних розповідей небагато. Мені пощастило працювати там у роки своєї молодості, і я завдячую долі, що в моїй трудовій біографії є рядки, пов’язані з автопарком.
Прийняли мене в АТП 05062 на посаду інструктора з виробничої гімнастики далекого 1977-го року — забаганкам деяких чино вників із міськвиконкому. Тож довелося ділом виправдовувати довіру керівництва автопідприємства, зокрема начальника В.І.Хренова, голови профспілки Л.Ф.Бравельманя, парторга А.І.Драпіковського.
Успіхи у спортивно-масовій роботі не забарилися. Створили свою футбольну команду, працювали секції з легкої атлетики, настільного тенісу, класичної боротьби.
У спортивному активі були С.Седлер, М.Шевчук, В.Гарбузенко, В.Поліщук, В.Шелест, В.Гололобов та багато інших. Минуло небагато часу, і спортсмени АТП завоювали перше командне місце в спортакіаді підприємств міста. Не пасли задніх і в змаганнях із різних видів спорту, які проводив спорткомітет обласного управління автотранспорту.
Значно пожвавилася й робота нашої молодіжної організації. Міські автобусні маршрути, зокрема №1, обслуговували переважно молодіжні екіпажі водіїв і кондукторів, які працювали на новеньких ЛІАЗах.
Хочу розповісти коротко і про те, що собою являв автопарк. На той час там працювали майже тисяча працівників. Підприємство було умовно поділене на вантажний і пасажирський парки, який очолювали відповідно В.Шистор, А.Зубрицький та М.Аксельруд.
Серед автомобілів були здебільшого ГАЗ-52, 53, ЗІЛ-130 та близько десяти ГАЗ-24 (таксі), з автобусних марок — ЛІАЗ, ЛАЗ, ПАЗ.
Треба зазначити, що техніка була вкрай зношена, тому часто ламалася, зривалися багато автобусних рейсів і вантажних перевезень, а керівництву діставалося на горіхи від місцевої влади. Хоча технічна служба на чолі з головним інженером Р.М.Гершманом, начальниками відділів А.П.Харитичем, І.Т.Баб’яром намагалися підтримувати технічний стан і автомобілів, і автобусів.
На підприємстві успішно працював сучасний пост технічної діагностики, ремонтні бокси.
Діяв також медпункт (завідувач — Л.З.Флейшман), незабаром звели гарне приміщення клубу та робітничої їдальні. Працівники автопарку могли щороку оздоровитися в орендованій турбазі на Чорному морі — у санаторіях і профілакторіях.
Особливою повагою у нас користувалися ветерани війни і праці П.Ф.Красильников, О.І Зайцев, В.І.Грозовський, Г.І.Козак, сестри-водії Яворські (дівоче прізвище) та інші. Чи були проблеми? Звісно. Окрім клопотів із застарілою технікою, нерідко карали і «випивох», і прогульників. Щоранку на дошці наказів повідомляли про таких порушників, їх виховували на зборах, переводили на нижчі посади...
Минули роки. На жаль, уже немає колись єдиного автопідприємства. Проте, залишилися в пам’яті цікаві, наповнені бурхливим життям сторінки з його минулого».