ПОМИНАННЯ 39/2010

26 сентября — 9 дней, как перестало биться доброе, любящее сердце нашей мамы, тёщи, жены, сестры, бабушки Светланы Петровны ДАНЮК

Тебя не стало и на душе так больно и пусто. Время никогда не загладит щемящую боль. Ты так любила жизнь, столько оброго всегда делала людям. Никто не мог тебя спасти… Любим, помним, скорбим.

Родные

23 вересня — річниця світлої пам’яті, як безжалісна смерть вирвала із життя дорогу нашу маму, бабусю Валентину Петрівну ФІЛОНЧУК, а 27 вересня минає 2 роки, як немає з нами Геннадія Івановича КОЖЕМ’ЯКІНА

Спочивайте з миром, наші рідненькі. Царство Небесне і Вічна, світла пам’ять ВАМ.

Сумуючі діти та внуки

Достигла червона калина, комусь рік новий дарує життя. А я все виглядаю сина, ніби вернеться з небуття. 24 вересня — 3 роки світлої пам’яті Олександра Івановича ГОЛОВАНЧУКА

Надворі осінь золота, а в серці — сум і біль, пекучий біль, який не можна загасити. Як важко, сину мій, без тебе жити. Прости, що мало літ відміряло тобі життя, прости, що ми живем, тебе ж – нема... Всі наші помисли звертаються до тебе і квітами лягають до землі. Прошу Всевишнього шлях до сина освятити, ми вічно пам’ятаємо тебе. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Вічно сумуючі мама, брати

22 версня минуло 6 років, як немає з нами Євгенія Миколайовича ГНІТЕЦЬКОГО

І не забути і не вернути. Лиш з болем у серці залишилося жити. Свята земля хай буде пухом, а Господь пошле Царство Небесне твоїй душі та вічну пам’ять на землі.

Сумуючі батьки і вся рідня

24 вересня — рік світлої пам’яті Євгена Григоровича АРТЕМЕНКА

Скільки б не минуло часу завжди будемо пам’ятати, любити та згадувати тебе. Царство тобі Небесне! Земля хай буде пухом!

Сумуючі рідні

25 вересня минає 40 днів, як заснула вічним сном наша мама, бабуся , прабабуся Ольга Федорівна Романюк

На душі біль і жаль, і сум — тебе немає і більше вже не буде. Та пам'ять про тебе пломенистим вогником свічі вічно житиме у наших серцях. Ми просимо тебе, якщо ми перед тобою винні, прости, прости , прости... Царство небесне і вічний спокій тобі, рідненька. Хто забув її, — згадайте, хто пам'ятає, — пом'яніть.

Вічно сумуючі дочки, зяті, внуки, правнуки

25 вересня минає рік, як страшна смерть забрала від нас дорогу нам людину, чоловіка, батька, дідуся, свата Володимира Миколайовича ШУЛЯКІВСЬКОГО з с.Теснівка

Чоловік мій любий, татусю рідненький,

Голубом сизим ти в небо злетів,

Осіннім листочком у землю ліг...

Жаль страшний для нас залишив,

А Царсто Небесне для себе відкрив.

Людиною доброю був ти на світі,

Життя своє в праці прожив,

Тож Царство Небесне ти заслужив.

Люди добрі, як страшно без тата на світі жити... Хто пам’ятає, — пом’яніть і простіть.

Сумуючі дружина, син, невістка, дочка, зять, онуки, сваха і рідні