ПОМИНАННЯ 44/2010

4 листопада минає три роки, як пішла від нас дорога нам людина Любов Андріївна ДОРОЖКІНА

Сумуємо і пам’ятаємо.

Дочка, онук, близькі, учні

29 жовтня минає 40 днів, як обірвалося життя нашої люблячої матусі, дочки, сестри, бабусі Зінаїди Петрівни ЛОПАТЮК

40 сумних днів. Ти вже далеко від нас, але ми не можемо в це повірити. Все нагадує про тебе. Не вистачає доброї, ніжної, турботливої мами, бабусі, дочки, сестри. Рідна наша мамочко, як нам бракує твоєї поради, добрих слів і тепла. Не забудуться твої усмішка й голос. Ти, рідненька, завжди з нами. Час неспроможний загасити біль важкої для нас втрати. Не заросте стежка до твоєї могили. Будемо завжди любити, пам’ятати й згадувати. Пробач, що не врятували тебе. Ти, рідненька,
завжди з нами. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в небесах.

Хто забув, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть.

Діти, мама, онуки, сестра з сім’єю

Достигла червона калина, комусь рік новий дарує життя,

А ми все виглядаємо сина, ніби вернеться із небуття...

1 листопада минає 2 роки, як обірвалося життя Віктора Борисовича ПЕТРУКА

Синочку, рідненький, рано ти нас покинув, пішов з життя. Душа щемить — голосить, капають сльози і біль неповторної втрати не згасає у наших серцях.Без тебе, рідненький, хата спорожніла і сумно, і боляче без тебе. Бог наділив тебе надзвичайною доброю душею, щирим серцем. Твій голос, твоя посмішка, твоя добра душа завжди будуть у нашій пам’яті. Хай наші сльози не тривожать твого вічного сну. Царство Небесне твоїй добрій душі та Вічний спокій.

Сумуючі і люблячі батьки та рідня

Пам’яті товариша. 22 жовтня 2010 року, на 87 році життя, у місті Нюрнберг (Німеччина), перестало битися серце учасника бойових дій Великої Вітчизяної війни, Ветерана праці районного вузла зв’язку Якова Григоровича КРЕСЛА

Усі кращі роки свого життя він присвятив зв’язку. Понад 34 роки працював начальником районного вузла зв’язку. Ми запам’ятали його як ініціативного, енергійного керівника, чуйну людину, котра постійно дбала про покращення умов праці зв’язківців, впровадження передових методів у роботі та нових технологій. З його ініціативи були збудовані чудові приміщення по вул.Шевченка, 4 (пізніше, на площі лесі Українки, для поштового і телеграфного звязку, 2-пов будинок для страхової
дільниці на залізничному вокзалі, 18 приміщень для міста та сіл. У одному з перших вузлів зв’язку у республіці, саме у Новограді-Волинському, було введено в дію автоматичний міжміський телефонний зв’язок. У сільській місцевості, в одному з перших вузлів в області, всі ручні телефонні станції переведені на автоматичний зв’язок, організована моторизована доставка пошти по місту. Пішов у вічність Яків Григорович, але залишив після себе добру пам’ять у серцях колег та друзів.

Колектив і ветерани зв‘язку висловлюють глибоке співчуття дружині, дітям, онукам, правнукам, рідним і близьким покійного

Пішов з життя Яків Григорович КРЕСЛО

Глибоко співчуваємо рідним та близьким з приводу тяжкої втрати. Земля Вам хай буде пухом і Вічне Царство в небесах. Ми Вас ніколи не забудемо, назавжди Ви в наших серцях.

Сім’я Голованчуків

1 ноября — вторая годовщина, как трагически оборвалась жизнь любимого и неповторимого сыночка Дениса ГОРБАТЮКА

Ушёл от нас внезапно, слишком рано. А было ведь тебе, сынок, всего 13 лет. Ушёл... и кровоточит в серце рана. Ушёл... и, показалось, меркнет свет. Без тебя, Денис, представить жизнь немыслимо и сложно. И до сих пор тревожит душу нам беда. Ушёл, не на минутку — навсегда... Опустела без тебя, Денис, земля, нам теперь тебя вернуть, сынок, нельзя. Стал пустыней для всех нас наш дом. Потому, что больше не живёшь ты в нём. Твой нежный, добрый облик — среди нас. И в унисон, средь
тысячи свечей, не удержать горячих блеклых слёз, за упокой души твоей мы молимся... И в мире наших грёз, как прежде, вместе мы... И память наша вечна, Царство тебе Небесное, сынок. Очень любим, помним, скорбим.

Мама, братик, бабушка, дядя

3 листопада — 10 років, як не стало Йосипа Броніславовича АДАМСЬКОГО

Дуже важко без тебе, болить серце за тобою. Ми будем завжди тебе пам’ятати, ти був найкращий у світі тато.

Вічно сумуючі рідні