ПОМИНАННЯ 52/2010

24 декабря — 9 лет памяти Людмилы Вячеславовны РАДЧУК

Как много времени прошло,

А, кажется, вчера лишь улыбалась,

Любила и мечтала.

Внезапно жизнь оборвалась

И всё осталось в этом мире.

А ты, как ангел унеслась,

Оставив нас наедине лишь с горем.

Милая, любимая, мы очень скорбим за тобой. Земля тебе пухом.

Мама, сын Андрей, муж

20 грудня минає 9 днів, як обірвалося життя нашого люблячого чоловіка, батька та дідуся Бориса Митрофановича ШАБЛЕЯ

Якби ти міг ще довше жити,

Були б щасливі внуки й діти.

Але не в силах ми зламати

Господню волю у житті.

Тебе ми будем пам’ятати,

Ти був найкращий в світі тато.

Таких, як ти, не забувають,

Таких лиш вічно пам’ятають.

Нехай Господь дарує

Царство Небесне

І вічний спокій твоїй душі.

Прости, татусю,

Що ми тебе не врятували.

Сто раз прости!

Хто забув, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, сини, невістки та онуки

28 грудня — річниця, як пішла у вічність Людмила Леонідівна КАСЯНЧУК

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти —

В наших серцях.

Вічно сумуючі чоловік, син, невістка, онуки

28 грудня минає 15 років, як немає з нами дорогого батька та чоловіка Анатолія Яковича СТЕПУРИ

Скільки років вже минуло,

Скільки часу промайнуло.

Не здолає час цю втрату,

Не забути нам цю дату.

Ти завжди — в наших серцях,

Будемо вічно пам’ятати.

Сумуючі рідні

22 грудня страшна хвороба обірвала життя нашій люблячій мамі, дружині, бабусі Людмилі Павлівні КУЛМАЛІЄВІЙ із села Пилиповичі

09.04.1961-22.12.2010 рр.

Згасла свічка, зів’яли квіти,

Нема без тебе світла і тепла.

Скажи нам, люба, як без тебе жити,

Як зрозуміти, що тебе нема?

Царство Небесне і вічний спокій

Та наша вічна пам’ять.

Хто знав тебе, — нехай згадають

І пом’януть добрим словом.

Спочивай, наша люба.

Сумуючі діти, чоловік, мама, онук, невістка

Нема страшнішого на світі,

Коли від нас уходять діти...

22 грудня минає 2 роки, як трагічно пішов з життя Олександр Павлович ВЛАСЮК

Ти пішов від нас так рано,

Ніхто не зміг тебе спасти.

Лишилась в серці вічна рана,

Ти нас прости, прости, прости...

Батьки, брат, Наталія

14 декабря ушла из жизни Светлана Афанасьевна ВЕРЕТЕЛЬНИК

Ушла ты от нас очень рано,

Никто не смог тебя спасти.

Так глубока на сердце рана,

Прости нас всех,

За всё прости…

Скорбящие сыновья и их семьи

24 декабря — год, как ушёл от нас Владимир Васильевич ТУРЧЕНКО

Тот день, когда свет твоих глаз угас

И сердце перестало биться,

Стал самым страшным днём для нас,

И мы не можем с этим смириться.

Из сердца капает слеза,

Сжигает боль, кричит душа.

Мы так хотим вернуть Тебя,

Но сделать этого нельзя.

Вечный покой Твоей душе, наш дорогой.

Вечно скорбящие жена, дети, внуки

23 грудня минає 9 днів, як безжалісна смерть забрала від нас дорогу нашу матусю і бабусю Ольгу Олександрівну МЕЛЬНИЙЧУК

Якби могли ще довше жити, —

Були б щасливі внуки й діти.

Але не в силах ми зламати

Господню волю у житті.

Вас ми будем пам’ятати —

Ви були найкраща в світі мати.

Таких, як Ви, не забувають —

Таких лиш вічно пам’ятають.

Нехай Господь дарує

Царство Небесне

І вічний спокій Вашій душі.

Простіть, матусю, що ми

Вас не врятували,

Сто раз простіть!

Хто забув, — згадайте,

Хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі рідні

27 грудня минає 40 днів, як покинув земне життя Геннадій Віталійович КУНІЦИН

Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Кожен день — ти з нами. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Хай свята земля береже твій вічний сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Сумуючі син, дочка, зять, онук, всі рідні

27 грудня минає 40 днів, як пішов з життя Геннадій Віталійович КУНІЦИН

Ти в далеку дорогу пішов, звідкіля вже ніхто не вертає. Нехай рідна земля береже твій віч­ний сон. Ми про тебе завжди пам’ятаємо. Царство тобі Небесне, земля хай буде пухом. Хто знав його, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуюча сестра з сім’єю